Погодьтесь, було б незрозуміло, якби ми на нашому шкільному форумі не допомагали відвідувачам бути в курсі останніх новин зі світу астрономії. для цього й створюємо цю тему. Якщо ви маєте якусь цікаву інформацію з даної теми, поділіться нею з іншими. Дозволяється писати по кілька повідомлень одразу. Як завжди, не вітається і не заохочуєтся флуд.
Пост N: 1093
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 21.02.08 12:03. Заголовок: Аппарат Messenger ус..
Аппарат Messenger успешно заснял неизвестные участки Меркурия
14 января Messenger достиг первой от Солнца планеты впервые за 33 года после визита к Меркурию американской межпланетной станции Mariner 10.
Как и было задумано, Messenger пролетел в 200 километрах над поверхностью раскалённого мира. Правда, пока учёные не спешат публиковать полученные кадры и научные данные - идёт обработка результатов. Но первые снимки уже выложены в Сети. Так, специалисты, управляющие миссией, опубликовали кадр, отснятый межпланетной станцией через 80 минут после точки наибольшего сближения с Меркурием, с расстояния в 27 тысяч километров от него. Позднее специалисты миссии Messenger намерены обнародовать и цветные снимки, и данные, полученные многочисленными приборами зонда.
Напомним, что Messenger летит по такой орбите вокруг Солнца, что вернётся к Меркурию ещё в октябре 2008-го и сентябре 2009 года, прежде чем выйдет на орбиту вокруг этой планеты в марте 2011-го.
Boss
реально босс
Пост N: 1112
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 19.03.08 00:38. Заголовок: Про плани землян на ..
Про плани землян на освоєння Місяця
К 2020 году NASA намерено вернуться к регулярным пилотируемым полётам на Луну. Причём в 2024-м там должна быть построена постоянная база (возможно - в кратере Шеклтона, но окончательно место не выбрано)... А первой такой миссией, которая вернёт человека на Луну, будет полёт корабля Orion 15, по предварительным данным намеченный на лето 2019 года (дата ещё может быть скорректирована)... ЧИТАТИ ПРОДОВЖЕННЯ...
Планируются первые эксперименты, которые подготовят почву для строительства на Луне "ковчега на случай апокалипсиса". В ковчеге будут храниться ДНК, эмбрионы и все необходимое для жизни и цивилизации; этими ресурсами воспользуются, если Землю опустошит столкновение с гигантским астероидом, резкая перемена климата или ядерная катастрофа... Ученые предполагают разместить первую экспериментальную информационную базу на Луне не позднее, чем в 2020 году. Срок ее существования будет рассчитан на 30 лет. Полный архив будет введен в строй к 2035 году... ЧИТАТИ ПРОДОВЖЕННЯ...
Boss
реально босс
Пост N: 1205
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 21.07.08 16:38. Заголовок: МАРС
МАРС
НАСА: На Марсі дійсно знайдений лід
Космічний апарат НАСА "Фенікс", який здійснює дослідження на Марсі, виявив лід на Червоній планеті. "З великою гордістю і радістю я оголошую про те, що ми знайшли підтвердження, що (на отриманих в ході місії "Фенікса" знімках) це саме заморожена вода, а не яка-небудь інша субстанція", - оповістив науковий керівник місії Пітер Сміт. Зображені на фото білі ділянки були виявлені під шаром грунту, викопаного "Феніксом" для аналізу. Через деякий час лід розтанув.
На Марсі йшли дощі
Багато епох назад на Марсі не просто існувала рідка вода, але там навіть йшли дощі. До такого висновку прийшла команда учених під керівництвом Рональда Амундсона з Каліфорнійського університету в Берклі, що узагальнила деякі дані, зібрані п'ятьма місіями, посланими на поверхню Червоної планети. Учені перелопатили результати аналізу грунту, проведеного п'ятьма роботами-дослідниками. А це була не тільки інформація з новітнього Phoenix, але і відомості, зібрані попередніми експедиціями, - Spirit і Opportunity, Pathfinder і Viking. Виявилось, що у всіх пробах є схожі зразки сульфатів і хлоридів. Причому сульфати мають тенденцію залишатися ближче до поверхні, тоді як концентрація хлоридів збільшується з глибиною. Так само дані групи речовин "поводяться" в Антарктиці і в чилійській пустелі Атакама - посушливих місцях, де дощі йдуть, хай і дуже рідко. Падаюча з неба вода поступово переносить більш розчинні хлориди углиб грунту, а менш розчинні сульфати залишаються вгорі. Амундсон і його колеги вважають, що приблизно 3 мільярди років назад великі маси рідкої води, що існували на Марсі, виявилися замороженими або випарувалися. Це були саме грунтові води (про що неодноразово говорили учені раніше). Вони залишили після себе безліч характерних деталей рельєфу, вирізаних рухомими потоками.
Phoenix: у марсіанському грунті можна вирощувати рослини
Перший аналіз марсіанського грунту, проведений апаратом Phoenix, показав, що грунт на Марсі придатний для життя. Попередні результати, отримані в ході дослідження зразків, доставлених за допомогою ковша апарату, свідчать, про те, що марсіанський грунт за рівнем кислотності схожий на земний. ‘Марсіанський грунт нагадує лужний грунт’, - говорить Сем Кунавес з NASA. - ‘Ви могли б виростити в нім аспарагус. Це дивно. Ми не знайшли тут токсичних з'єднань’.
Марсіанський апарат Mars Express пройде в 97 км. від Фобоса
У Європейському космічному агентстві повідомили, що учені і інженери готують орбітальний апарат Mars Express до зустрічі з супутником Марса Фобосом. У період з 17 липня по 3 серпня 2008 року Mars Express кілька разів пройде по своїй орбіті в безпосередній близькості від Фобоса, очікується, що мінімальна відстань між апаратом з супутником складе всього 97 кілометрів. Під час обльоту апарат задіює стерео-камеру HRSC, яка зробить картинку Фобоса в 3D, в кольорі і в максимально можливій роздільній здатності . Також камера приділить увагу регіону на Фобосі, де повинен буде приземлитися російський апарат "Фобос-грунт", старт якого намічений на 2009 рік.
НАСА планує політ на Марс і назад
Космічні експерти із США і Європи позначили 2018 рік як орієнтир для старту місії Mars Sample Return. Цей політ повинен стати наймасштабнішим і найскладнішим зі всіх, що відправлялися до Червоної планети. Згідно найоптимістичнішому сценарію, в 2018 році американська ракета Atlas A551 виведе в космос мобільний марсіанський усюдихід (або як альтернатива немобільний посадочний апарат), який буде висаджений на Марс для збору грунту і проведення широких геологічних досліджень. Усередині частини, що спускається на Марс, знаходитиметься невелика ракета Mars Ascent Vehicle, яка буде повинна доставити зразки проб на орбіту Марса. У 2019 році Європа має намір запустити до Марса два орбітальні апарати, які "приймуть" у Mars Ascent Vehicle зразки грунту і наукові дані. Після цього європейські апарати почнуть довгий шлях до Землі. Коли ж вони досягнуть нашої планети, то за допомогою модуля Earth Entry Vehicle, що спуститься на Землю, зразки грунту будуть доставлені в руки фахівців для подальшого аналізу. До того моменту, як на Землю будуть доставлені зразки грунту, пройде близько 5 років після старту корабля.
НАСА приховує частину інформації про марсіанські знахідки
Американське видання Aviationweek & Space Technology з посиланням на свої джерела в НАСА і наукових колах пише, що одночасно з офіційною версією по роботі на поверхні Марсу космічної станції Phoenix до Білого Дому було відправлено попередження про те, що на Червоній планеті була виявлена не тільки вода, і через декілька тижнів відомство має намір обнародувати звіт про якесь "істотніше" відкриття, зроблене під час дослідження марсіанського грунту. Видання повідомляє, що відкриття стосується "можливості існування життя" на Марсі.
Видання відзначає, що відразу декілька джерел в структурі НАСА підтвердили факт наявності закритих даних, що є "набагато більш комплексними і складнішими висновками, доповнюючими інформацію, опубліковану 31 липня". Чиновники, що займаються марсіанськими дослідженнями, на умовах анонімності підтвердили існування якихось закритих відомостей, відзначивши, що отримані марсіанською станцією "дані є значно провокаційнішими, ніж отримання води".
Європейський зонд Mars Express пролетів в 93 км. від Фобоса
Як повідомили в Європейському космічному агентстві, 23 липня апарат Mars Express пролетів на відстані всього 93 кілометрів від супутника Марса Фобоса (нагадаємо, що Фобос є одним з найменш вивчених супутників. Розміри Фобоса складають 27x22x19 кілометрів). Під час проходу поблизу Фобоса, апарат зробив найчіткіші з фотографій супутника, що існували на сьогодні, а крім того отримав знімки в стерео-форматі. У агентстві також відзначили, що Mars Express зняв той регіон, де в 2009 році повинна буде висадитися для отримання проб грунту російська місія "Фобос-грунт".
Зараз європейський апарат перебуває на високо еліптичній орбіті Фобоса з точкою максимального зближення в 270 км і точкою максимального віддалення 10 000 км.
На Титані підтверджена наявність рідких озер
Американські учені за допомогою інформації, отриманої з автоматичного зонда Кассині, підтвердили наявність озер з рідиною на поверхні Титану (найбільшого супутника Сатурну). Фахівцям вдалося виявити справжнє озеро-гігант, розташоване поблизу південного полюса Титану. Виявлене на супутнику озеро є досить великим - його ширина складає майже 235 км., а площа - більше 20 000 кв.кілометрів. Для порівняння, площа Байкалу складає 31 500 кв.кілометрів. Звичайно, на відміну від земних озер, озеро на Титані, що отримало назву Ontario Lacus, заповнене не водою, а рідким метаном, етаном і вуглеводнями. Велика частина цих елементів на Землі існує у вигляді газів, але на Титані, зважаючи на низьку температуру, вони знаходяться у формі рідини.
Учені говорять, що наповнюється озеро винятково за рахунок метанових дощів, які періодично бувають на супутнику. "Рідка метанова суміш на Титані, швидше за все, менш в'язка, аніж вода на Землі, тому якби ви могли опустити пальці в цю рідину і провести вперед або назад, то не відчули б сильного опору", - кажуть в Університеті Арізони.
На думку учених, Титан є єдиним супутником в нашій системі, на якому потенційно можливе існування життя.
Макемаке - нова карликова планета за орбітою Плутона
У повідомленні Міжнародного астрономічного союзу говориться, що карликова планета, орбіта якої розташована за Плутоном, отримала свою офіційну назву - Макемаке. Раніше дане космічне тіло було відоме як 2005 Fy9.
Дана планета стала вже третьою в сімействі карликових космічних тіл, з недавнього часу названих сімейством плутоїдів. Це сімейство отримало назву "плутоїди" ще місяць тому, проте в наукових колах подібна класифікація і досі викликає суперечки. На сьогодні до плутоїдів окрім Макемаке входять сам Плутон і його супутник Еріс.
Макемаке є космічним тілом трохи тьмянішим і дрібнішим, ніж Плутон. За сучасними оцінками астрономів, Макемаке приблизно на чверть менша Плутону. Планета була виявлена в 2005 році. За припущеннями вчених, вона повністю покрита метаном, через що візуально здається червоною. Дивне ім'я Макемаке плутоїд отримав на честь полінезійського бога достатку. Китай опублікує 700 годин відео, отриманого з місячного зонду Чан'е-1
Китайське державне управління науки, технологій, індустрії і національної безпеки має намір опублікувати у вільному доступі близько 700 годин відеоматеріалів, переданих першим китайським місячним зондом Чан'е-1 за майже 9 місяців його роботи на орбіті Місяця. Серед опублікованих даних будуть присутні тривимірні знімки Місяці, отримані з декількох камер, розміщених на апараті. Всього з моменту виходу на орбіту 24 жовтня 2007 року Чан'е-1 зробив 3024 витки навколо Місяця. Матеріал взятий з сайту cybersecurity.ru
Boss
реально босс
Пост N: 1215
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.08.08 02:35. Заголовок: 12 серпня Земля прой..
12 серпня Земля пройде крізь метеоритний потік Персеїд
Астрономи всього світу нагадують, що 12-13 серпня Земля проходитиме крізь метеоритний потік Персеїд. Дане явище добре відоме науці, а в народі отримало назву "Серпневий зорепад".
Персеїди - метеорний потік, що щорічно з'являється з боку сузір'я Персея. Утворюється він в результаті проходження Землі через залишки хвоста комети Свіфта-туттля, що рухаються по своїй орбіті. Найдрібніші частинки, розміром з піщинку, згорають в земній атмосфері, утворюючи зоряний дощ. Спочатку він «проливається» з найбільшою силою, потім поступово слабшає.
У нинішньому році спостерігати потік можна буде з 10 по 13 серпня. Проте для цього доведеться провести вечір далеко від міського світла і вибрати моменти, коли місяць ще не з'явиться із-за горизонту - в цей час можна буде спостерігати особливий вид метеорів з потоку Персеїд. Це так звані торсіонні метеори, що залишають після себе яскравий "хвіст". Дані метеори з'являються на початку і кінці потоку Персеїд, причому саме торсіонні метеори традиційно вважаються найбільш видовищними, оскільки щонайближче підходять до атмосфери планети.
Останніми роками інтенсивність Персеїд істотно знизилася. На початку дев'яностих років XX століття зорепад перетворювався на справжню «зоряну зливу», коли за годину можна було налічити більше 400 метеорів, що горять. Тепер, щоб побачити торсіонні метеори, необхідно буде запастися терпінням. За годину в атмосферу Землі може увійти одні-два метеори, не більше.
За словами астрономів, метеорні потоки - це одне з небагатьох космічних явищ, яке краще спостерігати саме неозброєним оком, оскільки у телескопів дуже вузький візуальний обхват.
Boss
реально босс
Пост N: 1225
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 16.08.08 01:08. Заголовок: У ніч на 17 серпня -..
У ніч на 17 серпня - місячне затемнення
У ніч з суботи на неділю з будь-якого куточка України можна буде побачити часткове місячне затемнення. Найбільша фаза затемнення настане в 0:10 за київським часом. При цьому нашим очам відкриється унікальне видовище - закрита півтінню частина Місяця забарвиться в багрові тони.
Пост N: 1229
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 06.09.08 01:50. Заголовок: Апарат Rosetta набли..
Апарат Rosetta наближається до астероїда Steins
У прес-службі Європейського космічного агентства повідомили, що автономний зонд Rоsetta знаходиться на шляху до астероїда Steins. Steins розташований в астероїдному поясі між Марсом і Юпітером. 5 вересня 2008 року Rosetta пройде всього в 800 км від астероїда. В процесі зближення Rosetta проведе дослідження Steins, яке, як сподіваються учені, проллє світло на формування Сонячної Системи. 6 вересня в Європейському космічному агентстві проведуть розширену прес-конференцію з оголошенням результатів.
Астероїд Steins є проміжною метою Rosetta, основна ж мета - це комета Чурюмова-Герасименко.
Космічний телескоп Спітцер відзначив 5-ліття з моменту початку своєї роботи (Спітцер був виведений на орбіту в 2003 році). Цей телескоп працює в інфрачервоному діапазоні, а названий унікальний інструмент був в честь астрофізика Лаймена Спітцера.
Унікальність цього телескопу полягає в багатьох моментах. По-перше, він розташований в космосі, завдяки чому "його погляду" немає необхідності долати земну атмосферу, хмари і численні світлові джерела. По-друге, сама начинка Спітцера є дуже могутньою. І по-третє, цей телескоп може "дивитися" в інфрачервоному спектрі, завдяки чому є можливість побачити не тільки яскраві об'єкти, але і темні, а таких, як кажуть астрономи, у Всесвіті більшість - чорні дірки, старі зірки і різні холодні і брудні об'єкти.
Технічно, Спітцер може побачити практично будь-який об'єкт, температура якого вище абсолютного нуля (-273 градуси за Цельсієм). За час своєї роботи телескоп виявив такі незвичайні космічні явища, як планети, що обертаються навколо 2 зірок, народження відразу 10 000 зірок, приховані чорні дірки, багато раніше невідомих галактичних кластерів, а також першу планету за межами Сонячної системи, що містить воду в рідкому стані.
Спільна група канадських, французьких і американських астрономів виявила нетиповий астероїд, що має досить дивну орбіту. "Астероїд, що отримав назву 2008 Kv42, обертається навколо Сонця "задом наперед", тобто його траєкторія відрізняється від траєкторії руху більшості астероїдів. Більш того, кут нахилу орбіти його обертання складає 104 градуси, тобто його орбіта перпендикулярна площині обертання всіх планет", - мовиться в повідомленні Національної дослідницької Ради Канади.
За припущеннями учених, астероїд "забрів" в Сонячну систему з Хмари Оорта. Хмарою Оорта називають гіпотетичну область Сонячної системи, що є джерелом довгоперіодичних комет. Інструментально існування Хмари Оорта не підтверджене, проте багато непрямих фактів указують на її існування.
"Не зважаючи на те, що ми детально досліджували регіон, що знаходиться за орбітою Нептуна, ми не чекали знайти такий незвичайний об'єкт. Сучасна теорія формування Сонячної системи вказує на те, що всі об'єкти в ній формувалися по схожих сценаріях, проте на практиці виявляється не все так просто", - кажуть канадські вчені.
Китайський тайконавт вперше вийшов у відкритий космос
Китайський тайконавт (так китайці називають космонавтів) в суботу о 16.45 за пекінським часом вперше вийшов у відкритий космос. Чжай Чжіган провів за бортом корабля "Шеньчжоу VII" на висоті 343 кілометрів над Землею близько 15 хвилин.
Китай став третьою після СРСР і США країною, чий космонавт вийшов у відкритий космос. За даними телебачення КНР, операція пройшла успішно. Космонавт помахав в безповітряному просторі китайським прапором і встановив устаткування на зовнішній стороні корабля. Космонавт був одягнений в скафандр "Фейтянь", який виготовлений з використанням російських технологій. У зв'язку з цим вихід в космос контролювали і фахівці з Росії, які знаходяться в центрі управління польотами на космодромі Цзюцюань на північному заході КНР.
"Шеньчжоу VII" - третя пілотована місія КНР. Космічний корабель стартував 25 вересня з космодрому в провінції Ганьсу. Окрім Чжай Чжігана екіпаж складається з льотчиків-випробувачів Народно-визвольної армії Лю Бомін і Цзін Хайпен.
Пост N: 1262
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 28.09.08 02:10. Заголовок: Іран запустить в кос..
Іран запустить в космос власний супутник
Іран має намір найближчим часом запустити в космос ракету-носій з супутником. Про це заявив президент країни Махмуд Ахмадінежад в ході виступу перед представниками іранської діаспори в Нью-Йорку, де він бере участь в засіданні Генассамблеї ООН.
За словами Ахмадінежада, Іран освоїв технологію запуску космічних супутників, в країні створюються двох- і триступінчаті ракети носії. Ракета, якій належить відправитися в космос, оснащена 16 двигунами і здатна підняти супутник на висоту близько 700 кілометрів.
17 вересня цього року Тегеран оголосив про успішний запуск свого першого штучного супутника Землі за допомогою ракети-носія Safir. Пізніше з'ясувалося, що на орбіту був виведений лише макет супутника, позбавлений функціональності. Перше випробування цієї ракети відбулося в лютому і, за неофіційними даними, не досягло поставленої мети. Успішний запуск макету супутника на орбіту впритул наблизив Іран до виведення власного супутника на навколоземну орбіту ракетою-носієм.
Тим часом заяви Ахмадінежада викликали серйозну стурбованість в США, де побоюються, що розроблена Іраном при створенні ракети-носія технологія буде використана для вдосконалення балістичних ракет.
Пост N: 1263
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 28.09.08 02:19. Заголовок: У Всесвіті знову вия..
У Всесвіті знову виявлена вода
Астрономи знову поспішають повідомити про незвичайне відкриття у Всесвіту. Цього разу космічний телескоп Спітцер, що працює в інфрачервоному спектрі, виявив воду в рідкому стані в теплій газовій хмарі, що обертається навколо недавно відкритої зірки HH 211-mm. Зараз телескоп детальніше досліджує регіон з водою, але вже за першими результатами можна стверджувати, що зірка HH 211-mm дуже молода і її процес формування поки далекий від завершення.
Фахівці з Центру астрофізики Кембріджа в штаті Массачусетс говорять, що велика частина водяної пари в хмарі навколо зірки знаходиться в не зовсім типовому стані - більшість молекул є молекулами гидроксилу, що схоже на воду, але не є нею із-за відмінностей в хімічному складі. Хімічна формула гидроксилу - ОН, тобто на один атом кисню доводиться один атом водню, тоді як вода - це один атом кисню і два атоми водню.
Навколо HH 211-mm поки присутня досить щільна газо-пилова хмара, яка порівняно швидко обертається. Зараз в хмарі вже почали виникати щільні утворення, де надалі й утворюватимуться планети. В цих же районах було виявлено присутність вже повноцінних молекул води, які, ймовірно, спочатку були у формі гидроксилу. У найбільш щільних частинах хмари температура доходить до 27 000 градусів по Цельсію, тут же з хмари виходять струмені розжареного газу, що світиться, по яких і вдалося зафіксувати наявність гидроксилу і води.
"Спостереження цього регіону здатне відкрити нові знання про процеси формування зоряних систем. Ймовірно, що і під час формування Сонячної системи спочатку домінував саме гидроксил, який пізніше в результаті хімічних і температурних змін перетворився на воду", - говорить Аким Тапп, астроном з Центру астрофізики Кембріджа.
Пост N: 1266
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 30.09.08 22:04. Заголовок: На Марсі пішов сніг ..
На Марсі пішов сніг
Марсіанський посадочний апарат Phoenix Mars Lander вперше своїми очима побачив і передав знімки марсіанського снігу, падаючого з хмар в атмосфері Червоної планети. Раніше у учених не було ніяких свідоцтв наявності снігу на Марсі. У НАСА говорять, що дані відомості є зайвим підтвердженням наявності процесів круговороту води в природі. За допомогою лазерних далекомірів, встановлених на апараті, вдалося встановити, що сніжні хмари пливуть над поверхнею Марса на висоті близько 4 км, проте поверхні планети сніг не досягає, а випаровується по дорозі.
"Нічого подібного раніше не було побачено на Марсі. Ми намагатимемося знайти на Марсі регіони, де сніг все-таки досягає поверхні планети. Phoenix як і раніше веде збір даних і нам ще належить провести масу досліджень, пов'язаних з атмосферою Марса", - говорить Джим Уайтуей, канадський метеоролог, що займається атмосферними дослідженнями на апараті Phoenix.
Зараз зонд вивчає район Північного полюса Марса, намагаючись знайти умови, сприятливі для життя мікроорганізмів. Основна місія апарату, що почалася 25 травня, закінчилася ще 26 серпня 2008 року, проте апарат не вийшов з ладу, і місія була продовжена: спочатку до 1 жовтня, а зараз на невизначений термін. Річ у тому, що в NASA припускають, що жити "Феніксу" залишилося недовго, але ніхто не знає точно, коли він завершить свою діяльність.
Керівник проекту Баррі Голдштейн вважає, що апарат навряд чи переживе майбутню зиму: "Сонця стає все менше, "Феніксу" все складніше виробляти енергію. Він припинить свою роботу тоді, коли споживання електроенергії перевищить її виробництво. Ми думаємо, що це відбудеться десь в кінці листопада". Зима в північних широтах Марса продовжиться до липня 2009 року. Низькі температури можуть завдати непоправної шкоди сонячним батареям і електроніці зонда.
Проте варіант його воскресіння не виключається повністю. "Гіпотетично це можливо. Втративши всю енергію, з появою сонця після закінчення зими батареї можуть зарядитись, і він знову повернеться до роботи, - говорить Голдштейн. - Але я думаю, що ніхто з нашої команди інженерів в це не вірить". Учені відводять "Феніксу" ще два місяці, протягом яких він активно працюватиме. Якщо ж після закінчення цього терміну Phoenix не протягне свої металеві ноги, його використовуватимуть як марсіанську метеорологічну станцію.
Марсохід Opportunity відправлять у двохрічний похід
Американське космічне агентство NASA має намір відправити свій робот-марсохід Opportunity в новий двохрічний похід по поверхні Червоної планети, пише ВВС News.
Opportunity прибув на Марс в січні 2004 року. Спочатку його місія була розрахована лише на три місяці. Однак результати роботи "ровера" перевершили всі сподівання. Апарат і досі (вже чотири роки) справно працює і пересувається по поверхні Червоної планети. Opportunity щойно покинув кратер Вікторія, діаметр якого складає 800 метрів.
За новим наміченим планом самохідний апарат пройде шлях в 11 кілометрів, що вдвічі більше відстані, яку він проїхав по Марсу з моменту посадки чотири роки тому. Мета походу Opportunity - досягти кратера, якому в NASA дали назву Ендевор (Endeavourе). Оператори припускають, що Opportunity зможе щодня долати близько ста метрів. При таких темпах руху місія може затягнутися на два роки. Марсохід часто зупинятиметься для вивчення каменів, а взимку він взагалі не здатний буде рухатися через брак сонячного світла, необхідного для живлення його сонячних батарей.
Американські фахівці визнають, що місія до кратера Ендевор буде особливо важкою. "Ми можемо взагалі не досягти мети, хоча з наукової точки зору напрям вибраний правильно, - пояснив Стівен Ськвайрс з Корнеллського університету, що здійснює наукове керівництво програмою марсіанських "роверів" Mars Exploration Rover (MER).
Варто нагадати, що на Марсі крім Opportunity працює і його двійник - марсохід Spirit, який також відправляє на Землю вельми цінну інформацію. Однак колесо на Spirit, що заклинило, не дозволяє апарату рухатися інакше, як заднім ходом. На відміну від свого близнюка, у Opportunity немає проблем з пересуванням, хоча, на жаль, є деякі неполадки в двигунах руки-маніпулятора, що використовується для взяття проб грунту і марсіанських каменів.
Пост N: 1268
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 30.09.08 22:14. Заголовок: Компанія SPACEX пров..
Компанія SPACEX провела успішний запуск приватної ракети Falcon 1
Приватна космічна компанія SPACEX, що належить американському бізнесменові Елону Муску, успішно запустила на орбіту планети ракету Falcon 1. Даний пуск став першим вдалим запуском приватної ракети в космічний простір. Ракета несла тестовий вантаж масою 165 кг, який формою і конфігурацією нагадував супутник.
Нагадаємо, що Елон Муск, що створив свого часу платіжну інтернет-систему Paypal, заснував SPACEX в 2002 році. Тоді ж він проголосив девіз компанії - проведення комерційних запусків в космос за мінімальними цінами. Здійснювати космічні операції компанія має намір за допомогою легких ракет-носіїв Falcon 1.
Три перші спроби запуску ракет завершилися для компанії провалом. Перший старт в березні 2006 року призвів до вибуху ракети із-за витоку палива, під час другого запуску відбулося передчасне відключення другої ступені і ракета відключилася на висоті 289 км над землею. Третя спроба, що мала місце 2 серпня 2008 року, показала, що в конструкції ракети немає чіткої узгодженості між часом включення першої та другої ступеней. Нарешті, четвертий запуск пройшов саме так, як і планувалося - Falcon 1 досягла заданої орбіти в 500 - 700 км над землею.
За словами Муска, на початку 2009 року пройде п'ятий запуск Falcon 1 і тоді ракета вже нестиме в собі реальний малайзійський супутник зв'язку. Середній запуск Falcon 1 обходиться в 8 млн доларів, проте розробка і відладка ракети обійшлась компанії в більш ніж 100 млн доларів. Двигуни ракети працюють на гасі та кисні. При запуску перша ступінь ракети падає в Тихий океан і може бути використана повторно, проте за умови зміни теплозахисного покриття. Довжина ракети перевищує 21 метр, максимально можлива вага корисного навантаження складає 570 кг.
У віддаленіших планах компанії значиться запуск важкої ракети-носія Falcon 9, а також орбітального космічного корабля Dragon, який повинен доставляти вантажі на задані орбіти, наприклад до МКС.
Пост N: 1275
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.10.08 00:50. Заголовок: КРУПНИЙ АСТЕРОЇД УВІ..
КРУПНИЙ АСТЕРОЇД УВІЙШОВ ДО АТМОСФЕРИ ЗЕМЛІ НАД СУДАНОМ
7 жовтня в щільні шари атмосфери над Африкою увійшов астероїд, діаметр якого - від 1 до 4,5 метра. Як припускають учені, він повністю зруйнувався в атмосфері, не досягнувши поверхні Землі. Цей досить крупний астероїд 2008 Тс3 увійшов до атмосфери Землі над Суданом, біля його межі з Єгиптом, приблизно в 06:46 за московським часом. За словами астронома з Гарвардського університету Тімоті Спара, "цей об'єкт не є загрозою для людей. Навряд чи до поверхні Землі долетять які-небудь уламки, але видовище - вогненна куля в небі - буде вражаючим". За розрахунками, при згорянні астероїду виділиться близько 1 кілотонни енергії.
Це перший випадок, коли зіткнення астероїда із Землею передбачене заздалегідь. Об'єкт був відкритий 6 жовтня на американській обсерваторії Маунт Леммон (Mt. Lemmon Observatory) в США - за 20 годин до його входу в атмосферу Землі. Пізніше прийшли підтвердження від спостерігачів обсерваторій Сабіно Каньйон (США), Мурук і Сайдінг Спрінг (Австралія). Астероїд спостерігали також і російські астрономи.
Пост N: 1276
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.10.08 00:53. Заголовок: Апарат Кассіні знову..
Апарат Кассіні знову облітає супутник Сатурну Енцелад
10 жовтня космічний апарат НАСА Кассіні зробив черговий обліт навколо супутника Сатурну Енцелада. Відмітною особливістю сьогоднішнього польоту став той факт, що Кассіні пройде на відстані не більше 25 км від поверхні Енцелада, що дозволить зробити знімки безпрецедентної чіткості. 31 жовтня Кассині знов пройде по орбіті Енцеледа, але тоді їх розділятимуть 196 км.
Під час майбутнього обльоту основну увагу Кассіні приділятиме загадковим гейзерам на південному полюсі Енцелада. За рахунок максимального зближення НАСА сподівається отримати прямі дані аналізу водяної пари гейзерів і газів Енцелада.
Учені вже впродовж декількох років дискутують про те, що гейзери - це ніщо інше, як викиди океану води, розташованого під крижаною поверхнею Енцелада, більш того, цей океан, якщо він існує, повинен бути порівняно теплим, отже, в ньому може існувати життя.
Кассіні ще в 2004 г зареєстрував фонтани води заввишки в багато сотень кілометрів, що б'ють з чотирьох тріщин, розташованих в районі південного полюса Енцелада. Поки що не зовсім зрозуміло, що є джерелом енергії, яке підтримує такий безпрецедентно високий рівень вулканічної активності. Можливо, надра Енцелада «розігрівають» приливні хвилі, однак за сьогоднішніми оцінками, їх енергія на два порядки менша, ніж потрібна.
Виявлені гейзери періодично вивергають щонайпотужніші струмені рідкої води і пари. У 2007 році Кассіні також виявив і те, що температура поверхні Енцелада біля гейзерів значно вища середньої по супутнику. До недавнього часу учені вважали, що «найтеплішою» частиною Енцелада є його екватор, де температура досягає -193 градуси за Цельсієм. Проте, як виявилося тепер, на південному полюсі планети вона на 11 градусів вище.
За останніми даними, глибина гейзерів на Енцеладі перевищує 300 метрів, а всі гірські утворення, якими гейзери закінчуються на поверхні, мають характерну V-подібну форму.
Пост N: 1277
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.10.08 00:56. Заголовок: Апарат Messenger пер..
Апарат Messenger передав нові знімки Меркурію
07.10.2008 апарат НАСА Messenger знову пролетів в безпосередній близькості (всього в 133 кілометрах) від сторони Меркурія, поверненої до Сонця і прихованої від нашої планети. Раніше зворотну сторону Меркурія бачили космічні апарати, зокрема Mariner 10, що літав до Меркурія ще в 70-х роках.
НАСА завершило отримання нових знімків Меркурія, зроблених апаратом. За тих 9 хвилин, що Messegner пролітав мимо Меркурію, було зроблено 1200 знімків. У цей момент Messenger пролітав над одним з найкрупніших басейнів, що утворилися від зіткнення невідомо великого астероїду з Меркурієм. За розрахунками, у момент прольоту біля Меркурію зонд рухався із швидкістю порядку 24000 км/год.
Цього року Messenger облетів Меркурій вже двічі, проте із-за особливостей траєкторії і швидкості апарату, закріпитися на орбіті планети Messenger зможе лише в березні 2011 року.
Пост N: 1278
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.10.08 00:58. Заголовок: НАСА вирішує питання..
НАСА вирішує питання про відправку місії Mars Exploration Program
В НАСА вирішується питання про майбутню заплановану місію Mars Exploration Program, в рамках якої на Червону планету космічне відомство США планує відправити марсохід на ядерному паливі. У відомстві вирішують, що доцільніше зараз зробити - відмінити, відкласти чи спростити місію. Зараз проект знаходиться у стадії технічних і фінансових проблем.
Новий марсохід має бути частково схожим на працюючий Phoenix Mars Lander з однією лише різницею - Mars Science Laboratory буде здатний переміщуватися по Марсу, а крім того за рахунок ядерного палива апарат буде здатний працювати на Марсі круглий рік, навіть в умовах зими і браку сонячного світла. З технічного боку планований марсохід повинен бути втричі більшим і важчим нинішніх Spirit і Opprotunity, а крім того, він буде значно швидкохіднішим. Як і Phoenix Mars Lander, новий апарат повинен зайнятися пошуками слідів життя на Марсі, але на відміну від Phoenix, Mars Science Laboratory зможе шукати її сліди по всій планеті.
У випадку, якщо космічне відомство схвалить проект, апарат зможе відправитися до Марсу вже в 2009 році, якщо ж місію буде вирішено відкласти, то її зможуть реалізувати в 2011 році, але тоді її ціна зросте ще на 300 млн доларів.
Пост N: 1279
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.10.08 01:01. Заголовок: Користувачі мережі B..
Користувачі мережі Bebo відправили повідомлення на планету Gliese 581c
09.10.2008 користувачі соціальної компютерної мережі Bebo відправили за допомогою радіотелескопу послання до планети, віддаленої від Землі на 20 світлових років. Відправники сподіваються, що на планеті є розумні форми життя, здатні прочитати повідомлення і дати відповідь.
Всього було передано декілька картинок, текстові повідомлення і 501 фотографія. Передача велася за допомогою українського радіотелескопу в Евпаторії силами Українського космічного агентства. Автори ініціативи "Message form Earth" (Повідомлення із Землі) говорять, що планета Gliese 581c як одержувач повідомлення була вибрана невипадково - по-перше, на даній планеті є вода, отже може бути і життя, а по-друге, 20 світлових років - це прийнятний термін і в тому випадку, якщо життя там і справді є, то людство зможе дізнатися про це вже через 40 років, приблизно у 2049 році.
Безпосередньо перед відправкою повідомлення адміністрація Bebo проводила конкурс серед 12 млн користувачів мережі, з метою відібрати найкращі і найцікавіші повідомлення, які можна було б відправити до космосу. Користувачі фантазували на різноманітні теми: навколишнє середовище, політика, планета Земля, людина, сім'я і суспільство, відносини чоловіка і жінки. В результаті було вибрано 500 найточніших і оригінальніших повідомлень, яким тепер належить подолати шлях в 180 трильйонів кілометрів.
Поверхні Gliese 581c послання досягне до початку 2029 року.
Пост N: 1280
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.10.08 01:06. Заголовок: На МКС знову зламавс..
На МКС знову зламався туалет
10.10.2008 представники НАСА повідомили про те, що на борту Міжнародної космічної станції знову вийшов з ладу основний туалет. Через три дні на МКС відправляється нова команда космонавтів і якийсь час на станції перебуватимуть 6 чоловік, при тому, що гарантовано зберігається працездатність всього однієї запасної ванної кімнати. Основний туалет МКС встановлений в російському службовому модулі Зірка і саме його збій був зафіксований сьогодні вранці системами електронної діагностики.
"Російські фахівці зараз зайняті лагодженням, схоже, що проблема криється в газовому сепараторові", - говорить представник НАСА Джон Петті. Схожий збій вже був на станції раніше і російським космонавтам Сергію Волкову і Олегу Кононенко вже доводилося лагодити пристрій в червні цього року. Тоді проблема полягала в збої роботи насосної системи в умовах невагомості. Червнева поломка виявилася досить серйозною і повністю туалет був полагоджений тільки тоді, коли на шаттлом "Діскавері" був доставлений новий насос.
На МКС в її нинішньому вигляді є туалетний відсік і в японському модулі Кибо, тому побутових складнощів троє членів експедиції МКС мати не будуть.
НАСА запускає апарат для вивчення кордонів Сонячної Системи
Американське космічне агентство НАСА запустило 19.10.2008 новий орбітальний дослідницький апарат IBEX (Interstellar Boundary Explorer), призначений для дослідження віддалених меж Сонячної Системи. Вага апарату складає 462 кг, габарити апарату 97х52 см.
IBEX оснащений новими науковими інструментами, який дозволять побачити межу Сонячної Системи, а також міжзоряного простору, розташованого прямо за нею. Досліджувати цей регіон апарат буде близько 2 років, після чого в НАСА може бути ухвалене рішення про продовження місії або про зведення апарату з орбіти.
За словами астрономів, межа Сонячної системи - це досить умовне поняття. Проте в загальному випадку межею нашої системи називається те місце, де сонячний вітер гальмується до надзвукових швидкостей, стає щільнішим, теплішим і турбулентним. Момент цього переходу називається межею ударної хвилі (termination shock) і знаходиться на відстані близько 95 астрономічних одиниць від Сонця (нагадаємо, що радіус орбіти Плутона становить приблизно 39,5 а.о.). Ще приблизно через 40 астрономічних одиниць сонячний вітер стикається з міжзоряною речовиною і остаточно зупиняється. Ця межа, що відокремлює міжзоряне середовище від речовини Сонячної системи, називається геліопаузою. Формою вона схожа на міхур, витягнутий в протилежну до руху Сонця сторону. Область простору, обмежена геліопаузою, називається геліосферою. З космічних апаратів, запущених в Землі, лише зонди Вояджер-1 і 2 дісталися до меж Сонячної системи в і нинішній час знаходяться в регіоні геліопаузи. На те, щоб долетіти туди, апаратам було потрібно більше 30 років.
"Межі Сонячної Системи дуже важливі для розуміння, оскільки саме вони захищають нас від жорстких галактичних променів, гамма-випромінювання та іншого небезпечного космічного фону. В тому випадку, якщо подібної межі б не було, Земля постійно знаходилася б під атакою шкідливого для людей випромінювання", - розповідає Девід Маккомас, керівник проекту IBEX.
На даний час єдині практичні дані, які є у людей про межу Сонячної Системи, - це ті дані, що були доставлені апаратами Вояджер-1 і Вояджер-2. Вояджер-1 досяг межі ударної хвилі в Сонячній Системі в грудні 2004 року і підтвердив, що тут сонячний вітер остаточно втрачає свою швидкість і перетворюється на газ. Зони геліопаузи апарати при їх нинішній швидкості руху повинні досягти до 2010 року. Проте до 2020 року в НАСА остаточно втратять контакт з Вояджерами, оскільки плутонієві генератори обох апаратів зовсім ослабнуть.
Запущений ще в 1997 році космічний апарат "Кассіні" передав на Землю знімки північного полюса планети Сатурн. На знімках чітко видно загадкова шестикутна структура, утворена атмосферними газами планети, заввишки приблизно 100 км. Ширина шестикутника дорівнює 25 тисячам кілометрів, і в ньому вільно помістяться дві земні кулі. Ні на одній планеті до цих пір не спостерігали нічого схожого.
З'ясувалося, що сам шестикутний об'єкт жорстко розташований на полюсі і нерухомий - сидить, як влитий. Усередині ж нього бушує ураган або водоверть - швидкість циркулюючих в ньому об'єктів досягає, за оцінками, 530 км/год (майже 150 м/с). Це приблизно в два рази більше максимальної швидкості вітру, зареєстрованої на Землі. Вельми дивно, що ні бушуюча водоверть, ні оточуючий його шестикутний об'єкт не створюють один на одного жодного впливу.
"Кассіні" вдалося отримати зображення внутрішньої не менш загадкової області шестигранника, розташованого на полюсі Сатурну. Детальний аналіз зображень внутрішніх областей шестигранної структури, розташованої точно на полюсі Сатурну, також виявив її нерухомість.
Атмосферні вихори зазвичай мають кільцеподібну структуру, пояснити ж походження шестикутника учені поки не можуть. Хоча перша думка, що виникає при розгляді сатурніанського дива, - що це створення позаземної цивілізації. Причому сатурняни сконструювали гексагон з очевидною метою - продемонструвати землянам свою могутність. Хоча можна запропонувати і "природну" причину появи гексагона - це максимально симетричний багатокутник, і такий вигляд прагнуть придбати багато природних утворень - молекула бензолу, бджолині соти, сніжинки. Отже, до найвідомішої до цих пір геометричної фігури, Бермудського трикутника, додався таємничий шестикутник на Сатурні.
Слід також нагадати, що й на південному полюсі Сатурну виявлено велетенський ураган розміром з невелику планету. Такі урагани зовсім нетипові для планет типу Сатурна і швидше нагадують урагани на планетах з твердою поверхнею (а на Сатурні, за гіпотезами вчених, твердої поверхні немає!).
Пост N: 1308
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 06.01.09 14:29. Заголовок: Будуються нові телес..
Будуються нові телескопи
КИТАЙ
У Китаї офіційно розпочалося будівництво гігантського 500-метрового радіотелескопа FAST. П'ятисотметровий апертурний сферичний телескоп є найбільшим не тільки в Євразії, але і у всьому світі серед об'єктів такого класу. Будівництво "космічного ока" відбувається у віддаленому районі країни в провінції Гуйчжоу на південному заході КНР. Овальний телескоп площею в 30 футбольних полів буде розташований в незвичайній природній карстовій западині. Величезний відбивач телескопа знаходитиметься у величезному природному "блюдці" і складатиметься з 4600 індивідуальних дзеркальних панелей.
Китайські інженери розповідають, що основний відбивач телескопа FAST матиме потужність в 10 разів більшу, ніж найбільший в світі дзеркальний керований телескоп - 100-метровий телескоп, розташований в Німеччині. Візуальна місткість FAST обіцяє бути в 10 разів більше, ніж у 300-метрового американського радіотелескопу, розташованого в Аресібо.
FAST розташується в 60 км від найближчого населеного пункту в карстовій долині, де в перспективі можна буде розмістити і інші астрономічні інструменти. Розпочне роботу FAST у 2013 році.
ЧИЛІ
Гігантський магеллановий телескоп (GMT) - це наземний телескоп, будівництво якого намічене завершити в 2018 р. Він складатиметься з семи дзеркал, кожне діаметром 8,4 м, а Його основне дзеркало діаметром 25 метрів перевершує за розмірами дзеркала всі існуючі нині телескопи. Чіткість зображення в 10 разів перевищить показники запущеного НАСА та Європейським космічним агентством космічного телескопа "Хаббл" і вчетверо перевищить здатність уловлювати світло в порівнянні з нині існуючими телескопами.
Вирішено встановити телескоп в обсерваторії Лас-Кампанас, розташованій за 115 км від міста Ла-Серена (Чилі). Як і для попередніх телескопів, так і для нового, дане місце вибране з причини ясної погоди, яка тримається там більшу частину року. Крім того, із-за рідкості населених пунктів і завдяки іншим сприятливим географічним умовам більшість областей, що оточують пустелю Атакаму, мабуть, є одним з місць, найменш схильних до атмосферного забруднення, що перетворює цю область на одне з кращих місць на Землі для довготривалих астрономічних спостережень.
GMT був спільним проектом США та Австралії, тепер до нього приєдналась і Південна Корея.
ЄВРОПА
Європейська південна обсерваторія (ESO) планує створити великий телескоп з дзеркалом шириною більше 60 метрів. Він використовуватиметься для пошуку древніх галактик і планет, схожих на Землю. Спеціально для цього проекту було відкрито нове відділення при обсерваторії, яке займатиметься конструюванням Надзвичайно великого телескопа (E-ELT). Керівники проекту доки не визначся з розміром його дзеркала, але очікується, що ширина варіюватиметься від 30 до 60 метрів. Спочатку передбачалося побудувати телескоп з діаметром дзеркала в 100 метрів. Аналіз цієї концепції, проте, показав, що проект є дуже ризикованим, і його здійснення займе багато часу.
Ціна телескопа повинна скласти приблизно 950 мільйонів доларів США, а його споруда завершиться до 2015 року. В даний час Європейська південна обсерваторія забезпечує половину необхідної суми. Очікується, що у фінансуванні можуть також брати участь США і Японія.
Дзеркала для всіх телескопів будуть зібрані з окремих, відносно невеликих частин, що повинне здешевити їх виробництво. Для зменшення впливу атмосферних перешкод в телескопах використовуватиметься адаптивна оптика. Зниження перешкод досягається перенаправленням світла від телескопа на невелике коректувальне дзеркало, форма якого може прибрати спотворення що вносяться атмосферою.
За матеріалами інтернет-видань
Катя Посунько
постійний учасник
Пост N: 1
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 20.02.09 21:47. Заголовок: Японські вчені виявили гравітаційні аномалії на зворотному боці Місяця
Японські вчені виявили гравітаційні аномалії на зворотному боці Місяця
Японський місячний зонд “Kaguya” вперше виявив гравітаційні аномалії на зворотному боці Місяця. А японські астрономи склали детальну топографічну карту поверхні супутника Землі із раніше невідомими областями південного та північного полюсів.
Топографічна карта, авторами якої стали Хіроші Аракі із Національної астрономічної обсерваторії Японії і його колеги з Японії, США та Німеччини, перша серед подібних, оскільки описує поверхню супутника від полюса до полюса як на видимій стороні Місяця, так і на тіньовій її частині. Карту із роздільною здатністю у 15 кілометрів було складено за допомогою двох субзондів - “Окіна” і “Оуна”.
Крім того, одній із груп вчених на чолі з Норіюкі Намікі з Університету Кіушу стали відомі нові подробиці історії зіткнень Місяця з великими і малими небесними тілами. За словами експертів, у період активного вулканізму крім кратерів ці зіткнення залишили сліди і під поверхнею Місяця. Розглядати їх стало можливо тільки при дослідженні структури її гравітаційного поля.
Вчені також з'ясували, що найбільш висока точка Місяця знаходиться на краю кратера Діріхле-Джексона поблизу екватора і височіє над навколишньою поверхнею на 11 кілометрів. Найбільш глибока западина на Місяці - дно кратера Антоніаді поблизу південного полюса, яке утоплено на дев'ять кілометрів углиб місячної поверхні.
Водночас, Аракі і його колеги змогли визначити жорсткість місячної поверхні, яку протягом мільйонів років бомбардували комети, астероїди та метеорити. З цих розрахунків виходить, що в даний час води на Місяці, зрозуміло, у формі льоду, дуже мало, і ймовірно мало було завжди не тільки на поверхні, але і під ґрунтом. Якби вода колись у минулому текла десь під поверхнею Місяця, його кора, на думку учених, повинна була б бути відносно податливою. Проте насправді це не так. Поверхня Землі набагато гнучкіша - вона піднімається або навпаки опускається під дією потоків води - річок, морів і океанів. Ці висновки, на думку авторів, дозволять вченим надалі зробити аналогічні висновки щодо наявності вологи на інших планетах. Зокрема, твердість поверхні Марса знаходиться десь між твердістю земної і місячної поверхонь. Враховуючи повну відсутність тектонічної активності на червоній планеті можна припустити, що якщо вода на Марсі і є в якій-небудь формі, то знаходиться вона глибоко під поверхнею.
Група Намікі, у свою чергу, виявила на тіньовий стороні Місяця негативні гравітаційні аномалії у формі кілець. Вони можуть бути кратерами, які заповнено вулканічними базальтами, або застиглими мантійними породами, які піднято в результаті зіткнення до поверхні, вважають вчені. Аналогічні кільцеві, проте, позитивні, аномалії були у минулому виявлені на видимій стороні Місяця. Негативні кільцеві гравітаційні аномалії Намікі пов'язує з менш щільними породами.
Як і група Аракі, Намікі та колеги заявляють про більшу твердість тіньової сторони у порівнянні із відносно м'якою видимою. На думку вчених, таку різницю у властивостях видимої та тіньової сторін Місяця можна пояснити більш холодними умовами, при яких формувалися кратери.
Катя Посунько
постійний учасник
Пост N: 3
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 20.02.09 22:03. Заголовок: ..
Комета з антихвостом з’явилася на небі
На передсвітанковому небі з'явилася комета, яку вже зараз можна спостерігати навіть неозброєним оком. Комета вирізняється "роздвоєним" хвостом і унікальним антихвостом. Довгоперіодчна комета C/2007 N3 (Lulin) була відкрита китайськими астрономами 11 серпня 2007 року. Перигелій комета пройшла 10 січня 2009 року. В даний час вона знаходиться в сузір'ї Терезів, зміщуючись у напрямку сузір'я Діви. Спостерігати її можна в передсвітанковий час, в середніх широтах Північної півкулі - низько над горизонтом.
Комета з унікальним антихвостом швидко набирає яскравість і вже зараз, за місяць до максимального зближення із Землею, стала помітна неозброєним оком. Згідно ефемеридам Гарвард-Смітсоніанського астрофізичного центру, блиск комети у момент її проходження на мінімальному віддаленні від Землі 24 лютого 2009 року може досягти 6 зоряної величини - поблизу межі видимості неозброєним оком.
Антихвіст - рідкісний феномен, що не спостерігався у яскравих комет останніх десятиліть. Згідно з поточних науковими уявленнями, він утворений згустком пилових частинок, що розповсюдилися по орбіті комети, і помітний для земних спостерігачів унаслідок унікального розташування нашої планети в площині орбіти комети. За повідомленнями спостерігачів, спостерігається активність комети - зокрема, поява в хвості виразно помітних згустків.
Згідно традиційним уявленням, поява яскравої комети на небосхилі не обіцяє нічого доброго. Сучасна наука таких уявлень не розділяє, проте комети викликають величезний зростаючий інтерес, - природа процесів, що відбуваються на кометах, і власне їхнє походження залишаються малозрозумілими. Деякі незвичайні феномени, що відбуваються на кометах, мабуть, важко пояснити без глибокої ревізії поточних уявлень про власно комети взагалі і про Сонячну систему зокрема.
Пост N: 1314
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 24.02.09 16:18. Заголовок: Російський і америка..
Російський і американський супутники зіткнулися на орбіті
Два важкі комунікаційні супутники, що оберталися по орбіті довкола Землі на висоті близько 800 км., зіткнулися, утворивши дві крупні хмари уламків. За даними НАСА, в зіткненні брав участь комерційний телекомунікаційний супутник системи Iridium, запущений в 1997 році, а також російський супутник зв'язку, запущений на орбіту в 1993 році, що до моменту зіткнення вже знаходився в неконтрольованому польоті. Зіткнення сталося над Сибіром. Вага російського апарату складала близько тонни, вага супутника Iridium - приблизно 470 кг.
Зараз ніхто і гадки не має, скільки крупних уламків вийшло в результаті зіткнення. Вочевидь, що крупних уламків не менше декількох десятків. При цьому кількість невеликих уламків, розміри яких не перевищують декількох сантиментів, може бути кілька тисяч.
У НАСА говорять, що зараз дані уламки небезпеки не становлять, однак рано чи пізно вони почнуть знижуватися і у результаті пройдуть через орбіту, по якій обертається МКС (Міжнародна Космічна Станція). Додаткову небезпеку уламки можуть становити також для шатлу "Діскавері", який відправиться на орбіту 22 лютого.
Згідно даним статистики, всього за останні роки в навколоземному космічному просторі сталося 4 помітних зіткнення, проте два цілі супутники стикаються вперше. До цих пір зіткнення, в основному, стосувалися частин ракет, фрагментів паливних баків, відпрацьованих блоків та інших компонентів. Також були зафіксовані зіткнення декількох мікросупутників.
За словами Ніколаса Джонсона, експерта, що веде спостереження за космічним сміттям з космічного центру в Х'юстоні (Техас), на початок 2009 років в навколоземному просторі оберталися близько 17 000 штучних уламків. Тут ведеться облік об'єктів, які мають більше 10 см в довжину або в діаметрі.
Європейські астрономи отримали фотографію планетарної туманності NGC 7293 в дуже високому дозволі. За виразність журналісти назвали кольорове зображення цього космічного об’єкту “оком бога”. Власне фотографія в хорошій якості, а також інформація про туманність доступні в прес-релізі Європейської південної обсерваторії.
Фотографія NGC 7293, що знаходиться на відстані близько 700 світлових років, була зроблена за допомогою оглядової камери Wide Field Imager, встановленої на 2,2-метровому телескопі в обсерваторії Ла-Сілла в Чилі. Підсумкове зображення є компіляцією фотографій, зроблених з використанням синього, зеленого і червоного фільтрів. На нім добре помітно віддалені галактики, що оточують NGC 7293. На всіх попередніх знімках відобразити їх не вдавалося.
На фотографії NGC 7293 нагадує пампушку, проте вивчення туманності показало, що цей об'єкт, ймовірно, складається як мінімум з двох дисків. Яскравіший внутрішній диск розширюється з швидкістю близько 100 тисяч кілометрів на годину. Астрономи припускають, що вік цього диска складає приблизно 12 тисяч років.
Планетарні туманності є залишками великих зірок на останній стадії їх існування. В кінці свого життя червоні гіганти масою від 2,5 до 8 сонячних скидають зовнішні шари газу. Вмираючі зірки перетворюються на білих карликів, оточених газовою хмарою. Ультрафіолетове випромінювання карлика підсвічує газ, надаючи планетарним туманностям їхнього барвистому вигляду: за голубувато-зелене свічення центральної частини NGC 7293 "відповідають" атоми кисню.
Не дивлячись на "фотогенічність" і близькість до Землі, NGC 7293 була вперше виявлена тільки в 1824 році. Випромінювання цього об'єкту "розмазане" за великою площею, тому для його спостереження необхідна вельми чутлива апаратура.
Астрономи спостерігають нового типу зірку, яка утворилася після вибуху наднової. Багато фахівців, що спостерігали об'єкт, упевнені, що їм нарешті удалося побачити на практиці представника рідкісного класу кваркових зірок. В тому випадку, якщо кваркова природа зірки буде доведена, то у учених з'явиться можливість по-перше, досліджувати абсолютно новий космічний об'єкт, а по-друге, краще зрозуміти розвиток нашого Всесвіту в її перші моменти існування.
На сьогодні загальновизнано, що кварковими зірками є гіпотетичні астрономічні тіла, що складаються з так званої «кваркової матерії». Вважається, що такі зірки займають проміжне місце між нейтронними зірками і чорними дірами. Все більше астрономів схильні вважати що при стискуванні крупних зірок може виникати фактично не два, а три стани. Третім станом тут і є кваркові зірки, проте проблема цього твердження полягає в тому, що всі три стани (нейтронна зірка, чорна діра і кваркова зірка) є надзвичайно екстремальними, тому провести чіткі відмінності між ними нелегко. Теоретично, кваркова речовина є одним з підвидів нейтронного. Кваркові зірки володіють щільністю ще більшою, ніж нейтронні. На думку учених, щільність речовини по-перше настільки висока, що електрони зірки, що знаходяться усередині, розпадаються на ще дрібніші складові - кварки. Кваркові зірки можуть виявитися настільки щільними, що світло, що випромінюється ними, може рухатися по орбіті довкола такої зірки. Крім того, поки не ясно, чи є перехід речовини в кварковий стан оборотним. Іншими словами, невідомо, чи перейде кваркова матерія в нейтронну при зменшенні тиску.
Спостереження за кварковими зірками допоможе фахівцям краще зрозуміти те, що сталося в нашому Всесвіті відразу після Великого Вибуху. В цей час, як передбачається, Всесвіт був невеликим згустком кваркової речовини, розігрітої до декількох трильйонів градусів. При цьому, на сьогодні немає жодного об'єкту в космічному просторі, про який з 100%-ній вірогідністю можна було б сказати, що він - кваркова зірка. Проте вчені з Університету Гонконгу знайшли досить вагомі докази на користь того, що довкола залишків вибуху наднової SN 1987a утворилася кваркова зірка. Цікаво відзначити, що SN 1987a - це найближча найновіша до Землі. При народженні нейтронної зірки вивільняється дуже великий потік нейтрино, проте при вивченні потоків з двох різних телескопів, розташованих в Японії і США, фахівці виявили довкола SN 1987a два різні сплески. На думку Квона Санг Чена, керівника дослідження з Університету Гонконгу, перший викид був при народженні нейтронної зірки, а другий - декількома секундами пізніше - змусив SN 1987a колапсувати в кваркову зірку.
Пост N: 13
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 06.03.09 17:07. Заголовок: На Землі виявили мар..
На Землі виявили марсіанську екосистему
На вершині вулкану Сокомпа на кордоні Аргентини і Чилі на висоті понад 6 тисяч метрів, де умови життя схожі на марсіанські, було виявлено екосистему раніше невідомих мікроорганізмів. Про це повідомляється у журналі Applied and Environmental Microbiology.
За словами американських вчених, існування екосистеми мікроорганізмів підтримується гарячими потоками парів води, вуглекислого газу й метану, які просочуються через тріщини на вершині вулкана. Організми виживають в умовах сильно розрідженої атмосфери та інтенсивного ультрафіолетового випромінювання Сонця. "Вчені навіть не намагалися виявити тут якісь ознаки життя, і коли нам це вдалося, ми побачили дивні типи мікроорганізмів, котрі не зустрічаються більше ніде на Землі", - сказав один з авторів дослідження, професор Стів Шмідт, слова якого наводить прес-служба Університету Колорадо в Боулдері.
Мікроорганізми були виявлені в ході пошуку й вивчення молекул ДНК у ґрунті вулкану, по сусідству з невеликими острівцями моху, відкритими у 80-х роках минулого століття. Крім того, вченим вдалося виявити не тільки ціле співтовариство нових мікроорганізмів, але й мікроскопічних багатоклітинних - кліщів. Команда дослідників також виявила унікальні колонії бактерій, які живуть на схилах вулкану Сокомпа у дуже сухих ґрунтах. На думку Шмідта, вони могли бути занесені сюди поривами вітру або іншими організмами.
Раніше американські вчені припустили, що прибульці вже живуть серед людей і є мікробами, що відрізняються на біохімічному рівні від будь-якої форми земного життя.
У ВСЕСВІТІ МОЖУТЬ ІСНУВАТИ ПОДВІЙНІ СИСТЕМИ НЕ ЛИШЕ ІЗ ЗІРОК
Астрономи знайшли чіткі докази того, що у Всесвіті можуть існувати подвійні системи не лише із зірок, але і з чорних дір. Раніше про існування подібних систем говорилося лише в теорії, на думку учених, бінарні системи з чорних дір утворюються при злитті два або більше галактик, кожна з яких має надмасивну чорну діру в центрі. Більш того, на думку учених, чорні діри також здатні зливатися, поглинаючи один одного і утворюючи при цьому події гігантської енергетичної потужності.
До подібних висновків дослідники прийшли на основі вивчення світлових сигналів від 17 000 квазарів, досліджених за допомогою телескопа Sloan Digital Sky Survey. Квазари, на думку більшості сучасних учених, є надзвичайно великими і потужними чорними дірами, світло від яких доходить до нас впродовж мільярдів світлових років. Фахівці вже давно прийняли теорію, по якій в центрах більшості галактик є чорні діри, крім того, останні спостереження показують, що злиття галактик - це не такі вже рідкісні космічні події. Більш того, галактика Молочний Шлях і наша галактична сусідка Андромеда також притягують один одного, що у результаті спровокує зіткнення галактик. Правда, ці два об'єкти зустрінуться не раніше, аніж через кілька мільярдів років. "Ці об'єкти у результаті зіллються, як це відбувається і з іншими схожими галактиками", - вважає Тод Лоєр, астроном з американської Національної оптичної астрономічної обсерваторії в штаті Арізона.
Тод Лоєр і група його колег порівнювали маси галактик з масами чорних дір в їх центрах, внаслідок чого з'ясувалося, що після зіткнення галактик більшість чорних дір сильно втрачають у масі, причому обидві чорні діри у результаті прагнуть попасти в центр об'єднаної галактики. "Післе того, як об'єднання галактик відбулося, чорні діри починають обертатися довкола одна одної на порівняно невеликій відстані, інколи в результаті цього чорні діри утворюють бінарні системи, інколи вони просто об'єднуються в один об'єкт", - говорить Лоєр. Щось подібне сталося і з квазаром, відомим, як SDSS J153636.22+044127.0, коли фахівці з'ясували, що він фактично є подвійною чорною дірою, причому чорні діри знаходиться дуже близько одна до одної - відстань між ними не перевищує 0,1 парсека або 0,35 світлових років. Об'єднана маса пари в 10 млн разів перевищує масу Сонця. За попередніми даними, ці об'єкти роблять повний оберт навколо спільного центру мас менш ніж за 100 років.
"На підставі дослідження декількох десятків тисяч квазарів можна говорити, що така конфігурація є дуже поширеною у Всесвіті". - стверджує Лоєр.
Телескоп Kepler відправився на пошуки позаземних цивілізацій
7 березня на навколоземну орбіту виведено новий космічний телескоп - Kepler. Телескоп розміститься на тій же орбіті, де вже декілька років працює інфрачервоний телескоп Spitzer - 1528 кілометрів над Землею.
За словами вчених, завдання Kepler воістину глобальні - йому належить зайнятися пошуком планет, схожих на Землю. Kepler досліджуватиме інші зоряні системи і вдивлятиметься в їх так звані населені зони - регіони, які віддалені від зірок на відстань, при якій вода на поверхні планети може ще знаходитися в рідкому стані. Місія спробує відповісти на одне з основних питань астрономії - чи одинокі ми у Всесвіті?
Kepler почне вдивлятися в більш ніж 100000 зірок в сузір'ях Ліри і Лебедя. Він спостерігатиме за різними зірками - від найменших, де планети можуть бути розтаовані дуже близько до зорі, до величезних зірок, що переважають за розміром наше Сонце, - тут планети мають бути розташовані набагато далі від світила, інакше воно просто спалить їх. Пояснимо: сучасні апарати можуть знаходити екзопланети, лише коли ті проходять мимо своїх зірок і на зірках утворюються чорні "крапки", якими і є ці планети. Якщо в безпосередній близькості від зірки пройде така планета-гігант, як Юпітер, то світність зірки знизиться приблизно на 1%, якщо ж мимо зірки пройде планета, аналогічна Землі, то світність зірки знизиться на 0,0000086%. "Це дуже маленький показник, зафіксувати який складно. Саме для цього Кеплер "дивитиметься" на одні і ті ж зірки більше трьох років і спостерігати за кожним транзитом планет довкола кожної зірки як мінімум чотири рази", - пояснює Джеймс Фенсон, проектний менеджер Кеплера.
Kepler обладнаний найсучаснішою 95-мегапіксельною камерою, яка робить його найбільш "гострозорим" зі всіх аналогічних апаратів, що працюють на орбіті. Окрім камери, він оснащений дуже чутливими до світла інструментами, які можуть фіксувати мінімальну зміну рівня світності зірок. Дані, які орбітальний телескоп передаватиме 1-2 рази на місяць, пізніше підтверджуватимуться наземними апаратами.
У НАСА кажуть, що проект по реалізації Kepler від етапу ідеї до етапу виведення апарату в космос зайняв майже 17 років. Пропрацювати апарат повинен не менше 3,5 років і весь цей час він працюватиме без яких-небудь перерв.
В центрі Молочного Шляху вперше виявлені вуглецеві зірки. Відкриття було зроблене за допомогою телескопа Spitzer. Зібрані ним дані також допомогли вченим підтвердити одну з теорій, що пояснює поведінку планетарних туманностей. Основні результати учених представлені в повідомленні на сайті проекту Spitzer, а повна версія статті опублікована в журналі Astronomy & Astrophysics.
Вуглецеві зірки - це гігантські світила, в атмосфері яких переважає вуглець. Зірки цього типа були виявлені в інших галактиках, проте в Молочному Шляху знайти їх до цих пір не удавалося. Автори даного дослідження використовували інфрачервоний спектрограф телескопа Spitzer для аналізу випромінювання, що випускається 40 планетарними туманностями (зірками, оточеними іонізованою газовою оболонкою), розташованими в нашій галактиці. 26 туманностей знаходилися в здутті в самому центрі спіральних галактик, а 14 - в інших частинах Молочного Шляху.
Матерія, що оточує зірку планетарної туманності, дуже сильно випромінює в інфрачервоному діапазоні. Аналізуючи випромінювання планетарних туманностей балджа, астрономи змогли визначити, що туманності містять велику кількість кристалічних силікатів і поліциклічних ароматичних вуглеводнів. Ці з'єднання містять, зокрема, кисень і вуглець. Зазвичай пил, що містить одночасно обидва ці елементи, зустрічається лише в атмосфері подвійних зірок.
Учені передбачили, що відносно важкі по порівнянню, наприклад, з воднем, елементи в планетарних туманностях не виходять постійно в їх зовнішню частину, що типово для "звичайних" зірок. Ці речовини викидаються лише у момент загибелі зірки планетарної туманності. І лише після цього учені можуть зафіксувати присутність важчих елементів. Розуміння механізмів викиду в космічний простір важких елементів важливе для побудови теорій про виникнення планет, а також життя на них.
Пост N: 16
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 14.03.09 14:17. Заголовок: Життя на Марсі запро..
Життя на Марсі запропонували шукати усередині вулканів
Американські учені висловили припущення, що в схилах величезного марсіанського вулкана могла зберегтися рідка вода. Поки учені не змогли виявити ознаки життя на відомих їм планетах (за винятком Землі). Проте вважається, що для існування живих організмів, подібних земним, необхідна присутність на планеті рідкої води.
Автори нового дослідження передбачили, що вода може міститися усередині вулканів. Вони зосередили свою увагу на вулкані під назвою Олімп (Olympus Mons). Цей вулкан заввишки 25 кілометрів (по відношенню до середнього рівня поверхні Марса) вважається найвищою горою Сонячної системи. За допомогою комп'ютерної моделі учені намагалися відтворити процес формування вулкана. Згідно з їх результатами, Олімп міг придбати свою асиметричну форму лише в тому випадку, якщо в його утворенні "брали" участь древні відкладення глин. До складу глин обов'язково входить вода. Дослідники передбачили, що вологі глини могли зберегтися в схилах Олімпу. Найбільш перспективним місцем для пошуків води автори вважають північно-західний схил вулкана, який видається значно далі за останніх . На думку дослідників, за сповзання схилу "відповідальна" вода, що міститься в глинах. "Кишені" у відкладеннях глини, що підігріваються теплом, витікаючим з надр вулкана, є чудовим середовищем для розвитку термофільних організмів. Проте до цих пір астрономам не вдалося виявити на Марсі жодних температурних аномалій - планета здається рівномірно захололою.
Що стосується доказів наявності на Марсі води, то їх останніми роками було отримано немало. На вологе минуле Марса вказують виявлені на планеті мінерали, яри і тріщини. Марсіанський зонд "Фенікс" в серпні 2008 року довів, що лід на Північному полюсі планети є саме замерзлою водою.
Пост N: 19
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 27.03.09 16:19. Заголовок: NASA планує відправи..
NASA планує відправити до Венери масштабну наукову експедицію
До періоду між 2020 і 2025 роками до космічної сусідки Землі відправляться орбітальний зонд, аеростати і посадочні модулі. Вартість місії складе близько чотирьох мільярдів доларів. Детальний план досліджень, які будуть проведені в ході місії, з'явиться в квітні, але основні етапи відомі вже зараз. В першу чергу вчених цікавить питання про зникнення з Венери океанів. Багато даних свідчать, що у минулому минулому планета була покрита водою, яка пізніше випарувалася. Посадочні модулі, які будуть здатні протриматися в важких венеріанських умовах декілька годин, займуться пошуком мінералів, що сформувалися під впливом води. Аналіз таких мінералів допоможе з'ясувати, як давно висохла Венера.
Особливості венеріанськой атмосфери вивчатимуть аеростати з висоти близько 55 кілометрів. З їх допомогою фахівці розраховують взнати, чи завжди атмосфера Венери була такою як зараз (вона на 96 відсотків складається з вуглекислого газу), або якісь чинники сприяли її зміні. Крім того, аеростати допоможуть вивчити явище суперротації - дуже швидкого по відношенню до власного обертання планети обертання атмосфери. Поки Венера здійснює повний зворот довкола своєї осі, її атмосфера встигає "прокрутитися" 60 разів.
У завдання орбітального зонда входитиме, зокрема, дослідження геологічної активності Венери. Наявність у венеріанськой атмосфери сірчаної кислоти вказує на те, що на планеті все ще відбуваються виверження вулканів, проте безпосередньо спостерігати їх доки не удавалося.
Якщо NASA здійснить все задумане, нова місія може стати найкрупнішою міжпланетною експедицією (після місії по вивченню Юпітера і його супутників).
Пост N: 20
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 27.03.09 16:25. Заголовок: Mars Express виявив ..
Mars Express виявив на Марсі поклади іржі
Орбітальний зонд Mars Express виявив на Марсі в районі під назвою Aram Chaos поклади оксиду заліза, також відомого як іржа.
Оксид заліза входить до складу пилу, що покриває велику частину поверхні Червоної планети (і визначає її колір), проте в окремих місцях його концентрація у багато разів більше середньою. Одним з таких місць виявився кратер діаметром 280 кілометрів, що знаходиться в Aram Chaos, практично на екваторі планети. Mars Express за допомогою спектрометра OMEGA, що працює у видимому і інфрачервоному діапазонах, виявив в цій області підвищений вміст оксиду заліза.
Поклади іржі, схожі з виявленою в Aram Chaos, раніше була знайдені в інших районах Марсу. Наприклад, марсохід Opportunity наткнувся на зону з підвищеним вмістом оксиду заліза в області Марса під назвою Meridiani Planum, розташованою приблизно в тисячі кілометрів від Aram Chaos. Крім того, поклади іржі присутні в долині Марінера, видаленій на три тисячі кілометрів. Зазвичай оксид заліза зустрічається разом з сульфатами, проте в даному випадку легші сульфати були понесені вітром. Саме тому Mars Express зміг виявити поклади іржі - спектрометр OMEGA не "бачить" глибше, ніж на декілька сотень мікрометрів.
Учені не виключають, що поклади іржі можуть бути поширені і в інших районах Червоної планети. Локальні поклади оксиду заліза свідчать про інший механізм його накопичення в цих місцях. Поки у учених немає єдиної гіпотези, яка пояснює цей процес, однак в майбутньому вони сподіваються з'ясувати причину утворення скупчень іржі.
Пост N: 23
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 05.04.09 11:42. Заголовок: Зонд NASA сфотографу..
Зонд NASA сфотографував "волосоподібні" структури на Марсі
Орбітальний зонд NASA Mars Reconnaissance Orbiter сфотографував великі структури на поверхні Марса, що нагадують волосся. Фотографія була зроблена в лютому 2009 року за допомогою камери з високою роздільною здатністю HIRISE. Площа зображеного фрагмента марсіанської поверхні складає біля одного квадратного кілометру.
За словами вчених, "волосся" є результатом щорічного "весняного танення" замерзлого вуглекислого газу, який покриває в даному регіоні поверхню Марсу. При цьому CО2 переходить з твердого відразу в газоподібний стан (відбувається так звана сублімація). В результаті струмені газу, що пробивають крижаний щит, виносять на поверхню велику кількість марсіанського пилу, який і створює такі незвичайні малюнки.
Камера HIRISE (High Resolution Imaging Science) є електронною фотокамерою, забезпеченою півметровим телескопом, оптика якого дає безпрецедентну якість фотознімків: з висоти більше 300 кілометрів на поверхні можна розглянути об'єкти, розмір яких 30 сантиметрів. Зонд Mars Reconnaissance Orbiter був запущений з мису Канаверал в 2005 році. У 2008 році Американське космічне агентство офіційно продовжило роботу зонда після завершення його місії. За два роки з допомогою цього апарату були здійснені ряд відкриттів, включаючи виявлення водяного льоду.
За даними дослідницької групи американського Центру космічних польотів імені Маршалла в штаті Алабама, аномально довгий спад активності Сонця не лише не змінився ознаками відновлення активності. З початком 2009 років ситуація різко посилилася. У 2008 році на видимій із Землі частині сонячного диска плям не було взагалі впродовж 266 днів (73% часу). Гірше справа йшла лише в 1913 році - тоді плям на диску (за допомогою доступних століття тому інструментів) не спостерігалося впродовж 311 днів.
Оптимістично налаштовані учені вважали, що саме на 2008 рік припав незвично глибокий спад активності Сонця, за яким послідує її відновлення в рамках гіпотези 11-річного циклу активності світила. Очевидно, вони помилялися, а реалісти, вказуючи на відсутність в науці до цих пір скільки-небудь переконливої теорії процесів, що відбуваються на Сонці, в даному випадку виявилися ближчими до істини. У 2009 році напруженість ситуації не лише не розрядилася, але ще більш посилилася. За ситуацією на 31 березня 2009 року сонячні плями були відсутні на світилі зовсім впродовж 78 днів з 90 (87% часу). Це означає, що активність нашого світила може опуститися нижче за поріг, за яким цей процес відчує на собі наша планета і все живе на ній. Вже зараз дані NASA свідчать про істотне - на 0,02% у видимому і 6% в жорсткому ультрафіолетовому діапазонах - зниження активності Сонця в порівнянні з сонячним мінімумом 1996 року.
Астрономам удалося виявити колосальну порожнечу - відносно порожній регіон між галактичними скупченнями, розмір якого більше 3,5 мільярдів світлових років, повідомляє New Scientist. Відкриття було зроблене в рамках масштабного галактичного дослідження 6df. В рамках проекту, повна назва якого Six Degree Field Galaxy Survey, учені збирали дані про галактики, розташовані на відстані не більше двох мільярдів світлових років від Землі. З 2001 року, коли проект стартував, астрономам удалося скласти каталог, куди попало більше 120 тисяч зоряних скупчень.
Нове відкриття дослідників не укладається в існуючі уявлення про еволюцію Всесвіту. Так, згідно з сучасними теоріями, з часом галактичні скупчення внаслідок гравітації "стискуються", а порожнечі, отже, збільшуються. При цьому, однак, з часу Великого Вибуху прошло "всього" 13,5-14 мільярдів років, і розрахунки дослідників показують, що крупна порожнеча, виявлена в рамках дослідження, просто не могла з'явитися в результаті дії описаного механізму.
Дослідження 6df є одним з найбільших на даний момент. У його рамках удалося вивчити близько 41 відсотка неба Південної півкулі. Всі спостереження проводилися за допомогою 1,2-метрового телескопу, розташованого в Австралії. Дослідження отримало своє ім'я на честь оптичного інструменту Six-degree Field instrument, установка якого свого часу дозволила значно поліпшити зіркість телескопа. В даний час вчені шукають способи продовжити своє масштабне дослідження вже в Північній півкулі. Поки що, правда, знайти відповідну обсерваторію, яка погодилася б декілька років своєї роботи присвятити виключно складанню каталогу, астрономам не вдалося.
Пост N: 28
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 11.04.09 15:29. Заголовок: Швидкість росту гала..
Швидкість росту галактик ставить астрономів в безвихідь
Міжнародній групі астрономів удалося встановити, що існуючі моделі росту галактик, засновані на поглинанні дрібніших сусідів, не можуть пояснити велику масу молодих зоряних скупчень. В рамках дослідження астрономи вивчили галактики, що входять в п'ять крупних скупчень, які віддалені від Землі на відстань 9-10 мільярдів світлових років. Враховуючи, що вік Всесвіту приблизно 13,5-14 мільярдів років, це означає, що астрономи бачать дані скупчення всього через 4-5 мільярдів років після Великого Вибуху. Всі спостереження проводилися за допомогою 8,2-метрового телескопа Subaru, розташованого на Гавайських островах.
Астрономи встановили, що маса деяких галактик в скупченнях, що вивчаються, складає майже 90% від маси їх сучасних аналогів. При цьому існуючі моделі формування і розвитку зоряних скупчень передбачають, що маса цих об'єктів на цьому етапі їх формування не може перевищувати 22% від маси сучасних, адже більшість існуючих моделей передбачає поступове зростання галактик в результаті зореутворення і поглинання дрібніших сусідів.
Астрономи вважають, що нові результати вказують на наявність у галактик періоду інтенсивного зростання на початку їх розвитку. Дані, отримані міжнародною групою дослідників, можуть розглядатися як підтвердження теорії про те, що причиною інтенсивного зростання галактик може бути темна матерія. Зовсім недавно комп'ютерне моделювання дозволило встановити, що зростання зоряних скупчень могло відбуватися в результаті припливу газу, який забезпечувався нитками цієї загадкової субстанції. Тоді учені як аргумент на користь своєї гіпотези наводили той факт, що багато великих галактик не несуть на собі слідів зіткнень, які повинні були з'явитися в результаті процесу зростання.
У російському Інституті медико-біологічних проблем РАН почався експеримент "Марс 500" по моделюванню польоту на Марс. Даний дослід є спільним російсько-європейським проектом. Основною метою експерименту є вивчення дії замкнутого простору на працездатність і психологічний стан екіпажу. Зокрема, учені хочуть визначити, чи можливий тривалий космічний переліт (політ до Червоної планети займе від півтора до двох років) в принципі.
Планується, що шість добровольців (четверо росіян і двоє європейців) проведуть в закритій моделі космічного корабля 105 днів. Від Росії в експерименті беруть участь космонавт-випробувач Олег Артемьев, космонавт Сергій Рязанський, лікар Олексій Баранов і фахівець з фізкультури і спорту Олексій Шпаков. Від Євросоюзу - цивільний льотчик Сиріл Фурнье (Cyrille Fournier) з Франції і німець Олівер Кникель (Oliver Knickel), по професії військовий інженер. Після закінчення експедиції всі її учасники отримають грошову винагороду у розмірі 15 тисяч євро.
Весь об'єм випробовувального комплексу "Марс 500", розміщеного на території ІМБП під Москвою - 500 куб.метрів. У кожного члена екіпажа на "кораблі" є власна каюта. Окрім цього там є кают-компанія, декілька санвузлів і спортивний зал. Також є оранжерея, в якій присутня велика кількість рослин для проведення дослідів. Окрім цього, деякі з них (зокрема, помідори і перець) використовуватимуться в їжу. Внутрішність "корабля" оброблена дубовими дошками з міркувань "гігієни і домашнього затишку". Об'єм спожитої води поки-що не лімітується, але буде вестись жорсткий контроль за тим, скільки і на які потреби її спожито. Замість душу використовуватимуться вологі серветки та рушники. Продукти, які споживатимуться, попередньо пройшли глибоку заморозку.
Даний досвід є всього лише другим етапом дослідження (14-добовий "політ" пройшов в листопаді 2007 року). В разі його успішного завершення вже інші шість добровольців проведуть "в ув'язненні" 520 днів - це буде третій етап екперименту, запланований на кінець цього року. Даний експеримент є не єдиним по вивченню можливих труднощів, які долатимуть майбутні космонавти. Інститут медико-біологічних проблем РАН окремо проводитиме вивчення тривалої дії невагомості, радіації і багатьох інших чинників.
Слід додати, що у планах російського космічного агенства до 2015 року немає згадок про політ на Марс. Така експедиція по кишені лише міжнародному співтовариству. "Марс 500" якраз і є такою віхою на шляху до освоєння пілотованих космічних польотів на інші планети.
Пост N: 15
Зареєстрований: 22.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 14.04.09 15:13. Заголовок: Астрофізики з Оксфор..
Астрофізики з Оксфорда помітили, що темна енергія слабішає
Темна енергія поступово слабішає. Такого висновку дійшли вчені з Університету Оксфорда (Велика Британія), досліджуючи останні каталоги вибухів найновіших зірок.
Про те, що існує "темна енергія", астрофізики заговорили в 1998 році, коли в результаті вимірювання рівня блиску найновіших був зроблений висновок, що Всесвіт не просто розширюється, а розширюється прискорено, тобто існує деякий внутрішній тиск, який "розштовхує" Всесвіт. Тоді ж було поставлене запитання: чи є дія темної енергії постійною в часі і просторі? Наприклад, сила гравітації слабішає з відстанню. До цього часу астрофізики були переконані, що темна енергія діє з постійною силою в часі.
Керівник дослідження британський астрофізик Арман Шейфайлу (Arman Shafieloo) вважає, що у нього достатньо даних щоб вважати, що темна енергія слабішає, а значить прискорення, з яким розширюється Всесвіт, поступово зменшується.
Пост N: 1346
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 18.04.09 01:51. Заголовок: Знайдено новий спосі..
Знайдено новий спосіб уникнути зіткнення з небезпечними астероїдами
Уникнути глобальної катастрофи через падіння астероїда на Землю можна, якщо завчасно прив'язати до небезпечного небесного тіла трос з вантажем на кінці і таким чином відхилити його орбіту, вважає Девід Френч (David French) з Державного університету Північної Кароліни (США). Приєднавши баласт до астероїда, "ви зміните положення центру мас об'єкту, зміните тим самим його орбіту і дозволите йому пролетіти повз Землю, а не зіткнутися з нею", пояснює Френч.
Зараз програма НАСА по стеженню за об'єктами, що наближаються до Землі, ідентифікувала більше тисячі потенційно небезпечних об'єктів, і це число постійно зростає. "Хоча жоден з цих об'єктів, за даними на цей час, не зіткнеться із Землею в найближчому майбутньому, невеликі зміни орбіт цих тіл, які можуть бути викликані гравітацією інших об'єктів, сонячним вітром, можуть призвести до загрози зіткнення", - відзначає Френч.
Він і професор Андре Маццолені (Andre Mazzoleni) встановили, що система з тросу і баласту може ефективно змінити рух астероїда. Френч вважає, що запропоноване ним рішення простіше і ефективніше, ніж інші методи. Раніше, зокрема, пропонувалося фарбувати одну зі сторін астероїда, змінюючи таким чином силу тиску сонячного вітру і, врешті решт, орбіту. Пропонувалося також використовувати ядерну зброю, але це пов'язано з великими політичними і технічними складнощами.
Новий метод захисту від астероїдів буде представлений на конференції SPACE 2009, яка відбудеться у вересні в Пасадені (Каліфорнія).
Астрономам удалося пояснити механізм появи молодих наднових зірок типу Ia, вік яких не перевершує 100 мільйонів років. Згідно з сучасними уявленнями, наднові подібного типу виникають в результаті вибуху білих карликів в подвійних системах.
Карлики є останнім етапом еволюції зірок масою менше 9-10 сонячних, і усередині них не відбувається термоядерних реакцій. У системі білий карлик за допомогою гравітаційного поля "краде" матерію у зірки-компаньйона. Коли маса карлика майже досягає так званої межі Чандрасекара, рівної 1,4 сонячних мас, то усередині карлика запускаються термоядерні реакції і відбувається потужний вибух, який спостерігається із Землі як наднова.
В рамках дослідження учені побудували комп'ютерну модель еволюції подвійної системи і застосували її до 2600 подібних об'єктів. В результаті астрофізикам удалося отримати хороше узгодження передбачень і даних спостережень, включаючи появу наднових класу Ia вже через 100 мільйонів років після формування подвійної системи. Дані наднові використовуються астрономами для визначення відстані до віддалених галактик. Це пов'язано з тим, що залежність світимості від часу у всіх наднових цього класу однакова (даний факт не отримав до цих пір задовільного наукового пояснення). Для визначення відстані учені порівнюють видиму зоряну величину наднової з тією, що передбачається; чим вона менша - тим зірка далі. Саме вивчення цих наднових привело астрофізиків до відкриття прискореного розширення Всесвіту і темної енергії.
Несподіване для учених відкриття зробили два астрономи-любителі, якими удалося відкрити раніше невідому комету за допомогою приватної апаратури.
Першим виявив комету південнокорейський астроном Де-ам Ю. Відкриття вийшло випадково: астроном-любитель переглядав зроблені раніше знімки і виявив на одному з них об'єкт, схожий на комету. Не вірячи в такий успіх, Де-ам Ю кілька разів перевірив ще раз свої спостереження, і лише потім публічно заявив про своє відкриття. Знімки, зроблені жителем Кореї за допомогою телескопа апертурою 90 mm, порівняли із знімками, зробленими детектором SWAN (Solar Wind Anisotropies - вимірник анізотропії сонячного вітру) орбітальної сонячної обсерваторії SOHO. Як тільки було доведено і офіційно задокументовано, що знімки є зображенням одного і того ж об'єкту, а об'єктом була комета, їй було дано позначення C/2009f6 (SWAN). Через те, що «swan» перекладається з англійської мови як «лебідь», деякі вітчизняні астрономи почали називати комету «космічним лебедем».
Зараз нова комета пролітає по параболічній орбіті, рухаючись поступово впоперек Касіопеї, сузір'я Північної півкулі піднебіння, до сузір'я Персея, і добре видна жителям Північної півкулі Землі. Це означає, що жителі Росії зможуть спостерігати нову комету досить довго. Блиск комети складає 8m (зоряної величини), і вже зараз її можна побачити за допомогою любительських телескопів з апертурою 80 mm і особливо потужних біноклів. Передбачається, що блиск «лебедя» зростатиме впродовж всього квітня. Перигелій ця комета пройде 8 травня 2009 року, і, можливо, стане видима навіть неозброєним оком. Помилуватися красунею-кометою можна буде і на фестивалі любителів астрономії Астрофест 2009, який пройде цього року 24-26 квітня в Підмосков'ї. Цей фестиваль, на який з'їдуться любителі космічних чудес зі всієї Росії і країн СНД, обіцяє стати особливим, адже 2009 рік є міжнародним Роком Астрономії.
Виявлений загадковий космічний об'єкт, що існував на зорі Всесвіту
Відкритий віддалений, древній і несподівано великий і яскравий позагалактичний об'єкт незрозумілої природи і морфології.
Обробивши дані, отримані від декількох телескопів, астрономи виявили загадковий гігантський об'єкт, який існував, коли Всесвіту було всього 800 млн. років від народження. Подібні об'єкти називаються хмарами Лайман-альфа; це величезні газові кулі, які можуть бути попередниками галактик. Небесне тіло отримало ім'я Хіміко — легендарної і загадкової японської правительки, оскільки воно виявлене в сегменті неба, закріпленому за японськими дослідниками. Об'єкт має в поперечнику 55 000 світлових років, що співмірно з радіусом диску Чумацького Шляху.
Дослідники поки не можуть дати точного визначення тому, що вони виявили. Оскільки це один з найвіддаленіших від Землі об'єктів з відомих на даний момент, його тьмяність не дозволяє вченим зробити висновки щодо його фізичної природи. Це може бути іонізований газ, що оточує надмасивну чорну дірку, первісна галактика з великою акрецією газу, зіткнення двох молодих галактик, надвітер, що утворився в результаті інтенсивного зореутворення, або ж просто гігантська галактика з масою в 40 мільярдів сонць.
«Чим далі ми дивимося в космос, тим глибше занурюємося в час, — пояснює автор відкриття Масамі Оучі, що очолює міжнародну групу астрономів з Японії, США і Великобританії, яка працює в обсерваторії Інституту Карнеги. — Ми дуже здивовані. Я й уявити не міг, що такі великі об'єкти могли існувати на ранніх етапах історії Всесвіту. Згідно прийнятої космологічної теорії, спочатку утворюються малі об'єкти, які потім об'єднуються у великі системи. А ця хмара мала розмір, сумірний з типовою сучасною галактикою, коли вік Всесвіту складав всього 6% від нинішнього!»
До цих пір астрономам вдавалося виявляти такі гігантські об'єкти з віком, коли вік Всесвіту складав 2-3 млрд років. Хіміко ж існувала в так звану епоху реіонізації Всесвіту, яка продовжувалася між 200 000 000 і 1 000 000 000 роками після Великого вибуху. В цей час нейтральний водень почав формувати квазари, зірки і перші галактики. Астрономи вивчають цей період по водневих сигнатурах у фотонах, посланих на Землю хмарами іонізованого газу.
«Ми вагалися, чи варто приділяти час вивченню спектру цього дивного об'єкту, — продовжує Масамі Оучи. — Нам і в голову не прийшло, що це яскраве і гігантське тіло знаходиться на такій величезній відстані. Ми вважали, що це якийсь інший об'єкт на передньому плані, що вклинився в наше поле зору. Але ми все одно спробували, і воднева сигнатура безпомилково показала, що Химіко знаходиться від нас на відстані 12,9 млрд світлових років».
Відкриття в такій "древній" епосі розвитку Всесвіту настільки масивного і одночасно настільки яскравого об'єкту представляється, на думку його авторів, серйозним викликом існуючим космологічним моделям. Однак можливо також, що вік і розміри Himiko оцінені невірно.
Пост N: 36
Зареєстрований: 20.02.09
Звідкіля: Україна, Вільногірськ
Рейтинг:
0
Відправлено: 25.04.09 17:56. Заголовок: Нові факти про ранню..
Нові факти про ранню історію Сонячної системи
Журнал Science опублікував роботу групи астрофізиків, що вивчали різні факти, які стосуються ранньої стадії існування нашої Сонячної системи. Ними був зроблений висновок про однорідність речовини газопилової хмари, яка стала матеріалом для виникнення планет і їх супутників, астероїдів і інших об'єктів Сонячної системи.
Для дослідження були узяті зразки метеоритів, що прилетіли на Землю з Місяця, Марсу і міжпланетного простору. До складу цих метеоритів входять і ізотопи титану - 46Ti і 50Ti. Добре відомо, що хімічні елементи народжуються в надрах зірок і вже потім розповсюджуються по всьому Всесвіту. Джерелом першого ізотопу титану є ядра надмасивних зірок, які переживають раптовий колапс. Другий ізотоп народжується у вибуху найновіших зірок типа Ia, коли білий карлик поглине матерію свого зоряного супутника.
Так от, учені не виявили якої-небудь непостійності в розподілі цих ізотопів в речовині метеоритів. Це говорить про те, що речовина в первинній газопиловій хмарі була добре перемішана і не має значення, з якого саме району Сонячної системи до нас потрапляють метеорити – вони складаються з речовини, схожої по складу. При цьому не виключається деяка зміна кількості інших ізотопів під впливом сонячної радіації в подальші періоди формування, розвитку і існування Сонячної системи. Проте, дана гіпотеза не єдина. Можливо, що ізотопи титану потрапили в речовину первинної газопилової хмари, коли шляхи Сонячної системи, що народжується, перетнулися в просторі з шляхами якоїсь хмари титанового пилу.
Пост N: 1354
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 03.05.09 11:59. Заголовок: Вибух зірки на зорі ..
Вибух зірки на зорі Всесвіту досяг Землі
Наслідки вибуху гігантської зірки, події, що відбулась мільярди років назад, тобто на самому початку існування Всесвіту, нарешті попали у поле зору телескопів. Орбітальний телескоп Swift, що належить НАСА, зафіксував вибух однієї з найвіддаленіших від Землі зірок, що знаходилась на відстані в більш ніж 13 мільярдів світлових років. Лише зараз слід від того вибуху досяг нашої планети. Потім інші телескопи, встановлені в різних країнах, також вловили жорстке гамма-випромінювання від цього вибуху. На думку учених, на місці зірки, що вибухнула, швидше за все, утворилася чорна діра.
"Перед нами відкриваються незвідані раніше простори і величезні можливості, - упевнений британський учений Ніал Танвір. - Це найбільш віддалене гамма-випромінювання і найбільш віддалений об'єкт зі всіх будь-коли побачених із Землі". Встановлено, що під час вибуху цієї зірки Всесвіту було 630 мільйонів років, тобто він був в 20 разів молодший, ніж тепер.
Попередній найбільш віддалений космічний об'єкт був зафіксований у вересні 2008 року тим же телескопом Swift. Проте на підставі червоного зсуву спектральних ліній учені встановили, що він на 190 мільйонів світлових років ближче, ніж об'єкт, виявлений 23 квітня 2009 року.
Пост N: 1355
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 03.05.09 12:21. Заголовок: На Марсі починається..
На Марсі починається сезон пилових бурь
Наприкінці квітня Марс підійшов до точки свого максимального зближення з Сонцем, що трапляється один раз на 23 місяці. Ще через один місяць після цього на Червоній планеті в південній півкулі почнеться літній період. Проте до цього моменту на Марсі зміниться напрям більшості вітрів і це спровокує традиційні пилові бурі, які значно утруднять роботу наукових марсіанських апаратів.
"Оскільки всі марсіанські всюдиходи оснащені сонячними батареями, то чиста атмосфера і видимість Сонця для них дуже важлива. Традиційні марсіанські пилові бурі - це справжнє випробування для апаратів і інженерів на Землі", - говорить Біл Нельсон, науковий керівник марсіанських місій Spirit і Opportunity.
У НАСА говорять, що очікувані в травні пиловіі бурі цього разу викликають особливі побоювання, оскільки обоє марсоходів Spirit і Opportunity вже порядком зношені і навіть в стабільних умовах у них інколи відбуваються проблеми. Наприклад, на Spirit у квітні сталося раптове подвійне перезавантаження головного комп'ютера і інженери до цих пір не можуть зрозуміти, чим це викликано. Зараз інженери НАСА намагаються визначити корінь проблем, але доки їх зусилля не принесли плодів і ровер зараз перервав свою дослідницьку діяльність на Марсі. "В понеділок 20 квітня ми відправили управляючі команди на Spirit і він передав відповідь про нормальний стан системи, достатній заряд і прийнятні температурні умови", - говорить Шарон Лаубах, науковий фахівець місії Spirit і Opportunity. Поки можна з упевненістю говорити про те, що головна відеокамера Spirit і його головна антена працюють нормально. Фахівці передбачають, що останні проблеми на марсоході могли бути викликані механічною дією на апарат, наприклад ударом каменя по корпусу Spirit. На апараті Opportunity, що також працює на поверхні Марса, поки таких проблем не зафіксовано.
За прогнозами космічного агентства, після декількох місяців майже кришталево чистого марсіанського неба, апарати зіткнуться з сильними потоками вітру і мільйонами тонн буро-червоного пилу, який підніматиметься на сотні метрів вгору. Очікується, що на Spirit об'єми електроенергії, що генерується, в результаті бурь знизяться на 80%, а на Opportunity на 70%. Втім, зараз обидва всюдиходи на поверхні Марсу дещо зміщені від прогнозованого епіцентру бурь, цьому шанси на виживання апаратів все ж є. У 2007 році обоє марсоходи знаходилися майже в самому епіцентрі бурі, тоді генерація електроенергії в особливо складні моменти знижувалася до 1% від встановленої норми, а Сонце було приховане від апаратів на декілька тижнів.
Як розповіли в НАСА, зараз камери обох марсіанських апаратів повернені прямо до Сонця, а інженери на землі постійно перевіряють наскільки добре видно наше світило і наскільки багато піску підніметься в атмосферу. З орбіти Марса за атмосферним явищем спостерігатиме американський апарат Mars Reconnaissance Orbiter і європейський зонд Mars Express. "З орбіти планети ми зможемо чітко зафіксувати регіон, де запорошені бурі починають зароджуватися, а пізніше відстежувати рух бурь", - говорить Майкл Малін, один з наукових фахівців Spirit і Opportunity. "Такі спостереження ведуться з 1998 року, тому ми приблизно знаємо чого чекати".
В тому випадку, якщо всюдиходи переживуть грядущі бурі, то після них апарати ще чекає процедура очищення сонячних панелей від піску, що осів на них, і пилу.
Телескоп Спітцер 12 травня формально припинить роботу
Флагманський телескоп НАСА "Спітцер", що працює в інфрачервоному спектрі, незабаром припинить своє існування. На орбіті унікальний науковий інструмент пропрацював більше 5,5 років (телескоп був названий на честь астрофізика Лаймена Спітцера і виведений на орбіту в кінці серпня 2003 року), проте днями він почав нагріватися. 12 травня "Спітцер" витратить останні запаси рідкого гелію, необхідні для охолоджування деяких надточних вузлів телескопа. Оскільки телескоп працює в інфрачервоному діапазоні, то його температура має бути близька до абсолютного нуля, якщо ж телескоп почне нагріватися, то його детектори вже не зможуть бачити деякі далекі об'єкти.
"Із закінченням запасу охолоджувача для "Спітцера" почнеться нова ера. Телескоп почне нагріватися і один з каналів здобуття інформації почне втрачати свою ефективність, тоді як інший продовжить працювати на повну потужність. Деякі астрономи упевнені, що після потепління цінність "Спітцера" не зменшиться, інші говорять, що це вже буде інший телескоп. Ми вважаємо за краще говорити про те, що "Спітцер" заново народиться. Його основна наукова місія буде завершена, тоді як ряд додаткових наукових завдань він все ще буде в змозі виконувати", - говорить Роберт Уїлсон, проектний менеджер "Спітцера".
Зауважимо, що в інфрачервоної (тепловий) області знаходиться максимум випромінювання слабосвітної речовини Всесвітом - тьмяних захололих зірок, позасонячних планет і гігантських молекулярних хмар. Інфрачервоні промені поглинаються земною атмосферою і практично не потрапляють з космосу на поверхню, що робить неможливою їх реєстрацію наземними телескопами. І навпаки, для інфрачервоних променів прозорі космічні пилові хмари, які приховують від нас багато цікавого, наприклад, галактичний центр.
За роки своєї роботи Спітцер передав на Землю велику кількість знімків, даних і відео. Телескоп виявив такі незвичайні космічні явища, як планети, що обертаються довкола 2 зірок, народження відразу 10 000 зірок, приховані чорні діри, масу раніше невідомих галактичних кластерів. Астрономи змогли побачити різноманітні галактики, що знаходяться від нас на відстані мільярдів світлових років, краще зрозуміти процеси формування сонячних систем і планет, вивчити масивні чорні діри, побачити вибухаючі зірки і багато іншого. Одним з головних досягнень Спітцера стало те, що саме цей апарат на початку 2005 року зафіксував сліди першої планети, розташованої за межами Сонячної системи. Цікаво відзначити, що саме на цій планеті інші наукові інструменти виявили воду в рідкому стані.
Пост N: 1363
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 10.05.09 18:46. Заголовок: ЗЕМЛЮ ОБСТРІЛЮЄ ЕЛЕК..
ЗЕМЛЮ ОБСТРІЛЮЄ ЕЛЕКТРОНАМИ ТАЄМНИЧИЙ ОБ'ЄКТ
Міжнародній групі учених із США, Росії, Німеччини і Китаю, можливо, удалося виявити сліди часток темної матерії, яка вкладає близько 25% в повну густину енергії у Всесвіті.
Як підкреслив учасник дослідження директор Науково-дослідного інституту ядерної фізики МГУ (НІЇЯФ), професор Михайло Панасюк, темна матерія, що проявляє себе лише через гравітацію, складається з частинок, що практично не взаємодіють із звичайною матерією, але при своїй анігіляції породжують електрони величезної енергії. Саме такі електрони удалося виявити у складі бомбардуючих Землю космічних променів приладу ATIC, який був встановлений на висотному аеростаті, що літав над Антарктидою на висоті 35 кілометрів. Протягом п'яти тижнів спостережень детектор зафіксував 70 електронів з енергіями від 300 до 800 ГеВ. Джон Вефел, дослідник з Університету Луїзіани (США) порівняв це з ситуацією на дорозі, де серед звичайних машин раптом з'являється відразу десяток розкішних спорткарів. За словами Вефела, важко сподіватись побачити так багато спортивних машин на дорозі - або так багато електронів дуже високих енергій в космічних променях.
Єдине пояснення: Землю обстрілює такими електронами таємничий об'єкт. Швидше за все, згусток темної матерії. Проте, як підкреслив професор Панасюк, електрони з такою енергією не можуть пролітати великі, за космічними мірками, відстані, оскільки гальмуються магнітними полями, що існують в Галактиці. Згідно розрахункам, джерело цих електронів - гадана хмара або згусток темної матерії - повинен розташовуватися поблизу Сонячної системи, всього в якихось 3 тисячах світлових років від Сонця. Автори дослідження не виключають також, що недалеко від Сонячної системи розташований вельми екзотичний об'єкт типа пульсару, невеликої чорної діри або залишків наднової зірки. Всі вони здатні розганяти електрони до таких енергій. Проте із з'ясуванням істини доведеться почекати, оскільки прилад ATIC не визначає координати джерела електронів. Але в недалекому майбутньому це зможе зробити американський орбітальний гамма-телескоп "Фермі".
За заявою Вефела, вперше виявлено дискретне джерело космічних променів, що виділяється із загальногалактичного фону. Теорія Калуци - Клейна говорить про існування часток з енергією 620 гігаелектронвольт, які можуть при анігіляції породжувати електрони такої ж енергії, як і ті, що спостерігалися в ході експериментів. Відповідно до теорії фізики намагаються об'єднати гравітацію і інші фундаментальні взаємодії, вводячи додаткові просторові виміри. Одним з пояснень природи загадкової темної матерії є твердження, що її частинки знаходяться якраз в цих додаткових вимірах.
Пост N: 1368
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 18.05.09 19:06. Заголовок: ПОПОВНЕННЯ В СІМЕЙСТ..
ПОПОВНЕННЯ В СІМЕЙСТВІ КОСМІЧНИХ ТЕЛЕСКОПІВ
Європейське космічне агентство (ЄКА) запустило два новітні космічні телескопи "Планк" і "Гершель", яким належить вивчати найдальші куточки нашого Всесвіту. Обидва телескопи після виводу в космос будуть виведені в так звану другу гравітаційну точку Лагранжа L2 - місце, де на телескопи з рівною силою діятимуть як гравітація Землі, так і гравітація Сонця. Учені називають таке положення апаратів ідеальним. Розташовані будуть "Планк" і "Гершель" на незалежних орбітах. "Якби ми помістили ці апарати на навколоземну орбіту, то тепло і гравітація від Землі знижувала б точність спостережень, а світло від Сонця і Місяця закривали світло інших об'єктів", - розповів прес-секретар ЕКА Домінік Дойл. За його словами, обидва апарати працюватимуть з "нічного боку" орбіти Землі.
Телескоп "Гершель" астрономи називають найпотужнішим інфрачервоним космічним телескопом зі всіх будь-коли створених, він працює в субміліметровому діапазоні і дозволяє вивчати найхолодніші космічні об'єкти, невидимі до цих пір. "Гершель" зможе розглянути в своє 3,5-метрове дзеркало найтьмяніші зірки і комети, ймовірно, що телескоп зможе зафіксувати і найбільш гарячі планети. Загальна роздільна здатність цього апарату в 20 разів перевищує аналогічний показник телескопу НАСА "Спітцер". Крім того, "Гершель" займеться дослідженням у нашій Сонячній системі астероїдів і поясу Койпера. У ЕКА говорять, що "Гершель" допоможе переконатися в наявності або відсутності води у складі комет і астероїдів. Вчені хочуть зрозуміти, чи була вода у складі початкових будівельних блоків нашої системи.
А ось космічний колега "Гершеля", телескоп "Планк", учені неофіційно називають "космічною машиною часу", оскільки цей апарат займеться вивченням реліктового мікрохвильового фону Всесвіту, що залишився ще з часів Великого Вибуху 13,7 млрд років назад. Працювати апарат буде в мікрохвильовому діапазоні. Він може показати астрономам найкрупніші уселенські структури - древні галактики, галактичні кластери. В цілому, "Планк" покаже нам той Всесвіт, який був майже відразу після Великого Вибуху. Дослідники чекають, що "Планк" зможе фіксувати фон, починаючи з відмітки, коли вік Всесвіту складав всього 400 000 років. Ще одним предметом досліджень "Планка" стануть темна матерія і темна енергія.
Пропрацювати телескопи в умови космосу повинні як мінімум 3,5 років і 15 місяців відповідно, але в Європі надіються на триваліший термін служби обох телескопів. Перші масштабні роботи для апаратів почнуться в жовтні 2009 року. Довжина двох супутників перевищує 11 метрів, а їх сумарна маса - 5,7 тонн. Сумарна вартість двох телескопів складає 1,9 млрд євро.
Що ж до телескопів-ветеранів, то їх ще рано списувати з рахунку. Прославлений телескоп "Хаббл", який працює на орбіті вже 19 років, зараз ремонтує бригада астронавтів-ремонтників, а точніше, спеціальна експедиція на шаттлі "Атлантіс". Астронавтам доведеться провести 11 днів в космосі і за цей час зробити 5 виходів в космос. Вони встановлять на телескопі нові прилади. Чутливий ультрафіолетовий спектрограф (Cosmic Origins Spectrograph) досліджуватиме великомасштабну структура Всесвіту, приховану масу Всесвіту, просторовий розподіл галактик і міжгалактичного газу. Ширококутна камера (Wide Field Camera 3) досліджуватиме космос в широкому діапазоні довжин хвиль, включаючи інфрачервоне, видиме, і ультрафіолетове світло. Будуть також встановлені датчик орієнтації і датчик контролю за положенням телескопа. За словами вчених, з новими системами по ряду спостережень "зіркість" Хаббла збільшиться в 10-70 разів. Астронавти також замінять сонячні батареї телескопу (вага кожної перевищує 300 кг) та ряд термозахисних пластин, оберігаючих "Хаббл" від жорсткого космічного випромінювання.
Рентгенівському телескопу "Чандра" виповнилось 10 років
Десять років тому космічний човник "Columbia" виніс на орбіту 55 000 фунтів корисного вантажу, який втілював мрії астрономів, - це Рентгенівська Обсерваторія "Чандра" (Chandra X-Ray Observatory). Це був найбільший корисний вантаж, який будь-коли піднімався космічним човником...
Чандра давав астрономам знання про квазари, бінарні зірки, чорні діри, що пожирають матерію, - цей список щороку стає «цікавішим і цікавішим». Чандра виявив чорні діри по всьому всесвіту і деякі з найдивніших відкриттів телескопа були виявлені в безпосередній близькості від них. Наприклад, Чандра дав вченим нові дані про реактивні рентгенівські струмені, що вивергаються з чорних дір. Чандра допоміг знайти приховану темну матерію і просунути вивчення темної енергії, що дало нам припущення про те, як всесвіт розвивався впродовж часу, і навіть розповів нам дещо про планети, що знаходяться по сусідству з нашою. Телескоп показав нам, що планети можуть бути цікавими джерелами рентгенівського випромінювання.
Керівник програми Кіт Хефнер сказав: «Ми твердо переконані в продуктивності обсерваторії і її майбутньому. З останніми удосконаленнями Чандра зможе працювати до 2019 року і далі».
Американське космічне агентство відновило роботи зі створення нового орбітального рентгенівського телескопу NuSTAR (Nuclear Spectroscopic Telescope Array). Розробка NuSTAR була перервана в 2008 році через брак коштів. Запуск апарату, призначеного для вивчення чорних дір і вибухів наднових, намічений на серпень 2011 року.
Телескоп NuSTAR буде працювати в високоенергетичному рентгенівському діапазоні. Ні один із запущених на цей момент телескопів не був призначений для функціонування під жорстким рентгенівським випромінюванням. Основною метою місії NuSTAR буде спостереження чорних дір і наднових в центральних районах Чумацького Шляху. Крім того, за допомогою нового телескопа фахівці NASA розраховують вивчити природу гамма-сплесків - потужних енергетичних викидів, природа яких до кінця не вивчена.
NuSTAR включатиме в себе два телескопи зі спеціально обробленою оптикою і детекторами нового покоління. Очікується, що чутливість, спектральна і просторова здатність нового приладу буде від 10 до 100 разів вища, ніж у працюючих зараз рентгенівських телескопів "Чандра" і XMM.
Проекту NUSTAR пощастило більше, ніж іншим космічним місіям NASA, реалізація яких була відкладена на невизначений термін. Наприклад, через нестачу фінансування агентству з високою вірогідністю доведеться відмовитися від створення місячної бази. Крім того, з різних причин, у тому числі і фінансових, NASA не встигає закінчити в строк створення нових космічних кораблів "Оріон". Комітет з планерування пілотованих польотів при уряді США, що оцінює ефективність діяльності агентства і що відбирає проекти, на яке пізніше будуть виділені гроші, порадив NASA продовжити польоти шаттлів (нагадаємо, що в 2010 році планувалось припинити польоти шаттлів).
Пост N: 1385
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 17.10.09 02:16. Заголовок: NASA оповістила спис..
NASA оповістила список астронавтів, які відправляться в останній політ шаттлів
Космічне агентство НАСА затвердило список астронавтів, які відправляться в політ в рамках місії STS-133 - останнього польоту шаттлів, який відбудеться у вересні 2010 року. Цікаво відзначити, що двоє з астронавтів, присутніх в списку, в даний момент знаходяться в космосі.
Командувати останнім польотом, що проводиться за програмою космічних шаттлів, буде ветеран НАСА Стів Ліндси, під його керівництвом човник "Діскавері" привезе на міжнародну космічну станцію запас продуктів і нове устаткування із запчастинами. Разом з Ліндси на орбіту з його п'ятий політ відправляться також пілот Ерік Бо, технічні фахівці Елвін Дрю, Тімоті Копра (минулого тижня повернувся з МКС), Майкл Баррат і Николь Скотт. Двоє останніх зараз знаходяться у складі довготривалої експедиції на МКС. Тімоті Копра до цього протягом двох місяців був на станції.
Проведе човник в космосі всього 8 днів, після чого зробить посадку і 29-річна програма космічних шаттлів буде згорнута. "Оскільки це останній політ шаттлів, то в його рамках планується доставити велику кількість продуктів та елементів, необхідних для роботи станції. У певному значенні, для НАСА це буде критично важлива місія", - сказав представник НАСА Джеймс Хартсфілд.
Після закінчення польотів шаттлів американські астронавти за гроші доставлятимуться на орбіту російськими "Союзами". Одночасно з цим NASA вже вклало 500 млн доларів в допомогу двом американським компаніям SPACEX і Orbital Scienes Corp для розробки приватних космічних ракет, здатних доставляти вантажі і людей на МКС. Приватна космічна компанія SPACEX вже повідомила про те, що незабаром планує практичні випробування капсули багаторазового використання Dragon. Виводити Dragon планується за допомогою важкої ракети-носія Falcon 9. У SPACEX не називають точної дати запуску Dragon, але запевняють, що він відбудеться у цьому році. Компанія має намір випустити як мінімум два різновиди капсул - перша буде призначена для доставки астронавтів, друга - для доставки вантажів, причому перша має бути багаторазовою.
Капсула Dragon створюється в рамках програми COTS (Commercial Orbital Transportation Services), що реалізовується НАСА з 2006 року для створення кораблів, здатних літати на МКС. У грудні цього року SAPCEX виграла 1,6-мільярдний контракт на постачання комерційних апаратів для доставки вантажів на станцію. Очікується, що SPACEX поставить 12 вантажних апаратів до кінця 2016 року. Одночасно з цим, SPACEX створює ракети легкого класу Falcon 1, розробки в цій області просуваються швидше і на відміну від Falcon 9, яка доки не завершена, Falcon 1 вже виводила апарати в космос. "Найголовніше, що НАСА зараз намагається зробити - це показати громадськості, що у нас є варіанти і ми не повністю залежимо від росіян", - говорить засновник SPACEX Елон Маск.
Ще однією альтернативою російським "Союзам" є японські вантажні модулі HTV-1. 17 вересня перший японський вантажний модуль HTV-1 успішно причалив до МКС, доставивши на станцію очікувані шістьма космонавтами продукти, устаткування і техніку. У вільному польоті до станції HTV-1 знаходився впродовж тижня, після того, як японська ракета H-2b вивела його із стартового майданчика Танегасима. У складі МКС японська вантажівка знаходитиметься близько місяця, після чого буде затоплена в Тихому океані. У Jaxa говорять, що вели розробку космічного апарату з 1997 року і витратили на це 680 млн доларів. Сам по собі апарат коштує близько 200 млн доларів.
Нова вантажівка має розміри 10х4,4 метри, має циліндричну форму і оснащена сонячними батареями. У штатній версії вона здатна доставити на МКС майже 6 тонн вантажів, проте на перший раз маса вантажів складе 4,5 тонни. На відміну від російських і європейських вантажних апаратів, що мають стикувальні модулі, японський не пристиковується до станції. Коли він підлітає до МКС, то роботизований маніпулятор повинен "зловити" вантажівку і підтягнути її до станції. Після захвату вантажівки, робот-маніпулятор просто приєднує її до американського стикувального сегменту Хармоні, після чого астронавти розвантажують HTV-1.
Японська вантажівка, так само як і російські з європейськими, зіграють ключову роль в підтримці роботи міжнародної космічної станції. Нагадаємо, що раніше Японія надала проекту лабораторію Кибо, створення якої обійшлося майже в мільярд доларів.
Пост N: 1386
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 17.10.09 12:46. Заголовок: Зонд-камікадзе в пря..
Зонд-камікадзе в прямому ефірі розбився об поверхню Місяця
9 жовтня NASA провело видовищний експеримент, який привернув увагу величезної кількості людей, далеких від науки: в прямому ефірі на сайті Американського космічного агенства транслювалось бомбардування Місяця складним космічним апаратом, набитим технікою і ціною кілька сотень мільйонів доларів. Метою такого екзотичного експерименту було отримання інформації про склад космічного пилу, зокрема про наявність у ньому води.
Ще у червні цього року ракета Atlas V вивела у космічний простір відразу два місячних апарати - Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) і Lunar Crater Observation and Sensing Satellite (LCROSS). Апарат LCROSS був апаратом-смертником, якому судилось стати снарядом для бомбардування Місяця. Протягом чотирьох місяців обоє апаратів в зістикованому стані разом з останньою ступінню Centaur ракети Atlas V оберталися довкола земного супутника. Потім LCROSS від'єднався від LRO і почав падіння на поверхню земного супутника. LCROSS пролетів над південним полюсом Місяця на висоті близько 3,2 тисяч кілометрів. Апарат, зокрема, сфотографував кратер Менделєєва - величезну вибоїну, що залишилася від зустрічі Місяця з крупним метеоритом. В цей час фахівці калібрували його прилади. Зонд почав використовувати свій спектрометр, за допомогою якого учені вивчали склад мінералів на поверхні Місяця. Апарат облітав земний супутник, поступово знижуючись. Нарешті 9 жовтня настав останній день місії LCROSS.
LCROSS успішно відстикував свою верхню ступінь Centaur масою 2200 кг, яка першою врізалася в поверхню Місяця в районі кратера Cabeus, розташованого неподалік від Південного полюса. Оскільки ступінь врізалась у поверхню на повній швидкості (близько дев'ять тисяч кілометрів на годину або 2,5 кілометра в секунду), то вибух потужністю близько півтора тонн в тротиловому еквіваленті повинен був викинути з жерла кратеру 350 тонн пилу. Учені розрахували, що діаметр воронки, що утвориться після падіння Centaur, складе близько 20 метрів, при цьому підніметься хмара пилу висотою 7 км, яку буде видно навіть в наземні телескопи. Млявий LCROSS, пролетівши через хмару пилюки, підняту ступінню Centaur, аналізував хімічний склад пилу до тих пір, доки й сам не здійснив свій контакт з Місяцем через 4 хвилини після твердої посадки верхньої ступені.
"Напарник" LCROSS - апарат LRO весь цей час спостерігав за загибеллю апарату-самовбивці і аналізував склад пилу, що піднявся від удару. За падінням також спостерігали 26 астономічних обсерваторій, розташованих в США, Канаді, Мексиці та на Гавайських островах, та орбітальні телескопи з космосу. Всі провідні телеканали світу вели прямий репортаж з центру управління польотами апаратів.
Lunar Reconnaissance Orbiter надалі займатиметься дослідженням мінералогії і геології природного супутника Землі і складати детальні тривимірні карти місячної поверхні. Устаткування на борту апарату дозволить йому отримати дані про випромінювання Місяця в ультрафіолетовому діапазоні. Зокрема, зонд займатиметься пошуком покладів водяного льоду, які можуть існувати в полярних кратерах Місяця і підбором відповідних місць для майбутніх поселень. Окрім цього на борту апарату є зразки спеціального пластику, що імітує людську шкіру. Цей матеріал використовуватиметься для вивчення потенційної дії космічного випромінювання на людей.
Поки точно неясно, який був підсумок зіткнення. У призначений день незадовго до історичного моменту на NASA TV почалася пряма трансляція. Глядачам показували зняті LCROSS панорами Місяця, людей, що сидять за комп'ютерами, які займалися місією, і комп'ютерні моделі зонда. У міру наближення до поверхні супутника став видний кратер Кебеус. Останні декілька хвилин перед падінням рівня зображення кратера поступово збільшувалося, потім в мить, коли Centaur повинен був врізатися в поверхню Луни, екран раптово став білим. Наступні кадри показували те, що відбувається "очима" спектрометрів LCROSS. Ще через декілька хвилин зображення стало рівномірно сірим.
Жодних видимих ознак хмари камери LCROSS, що піднялася, не зафіксували. Директор по науці дослідницького центру Еймса при NASA Майкл Бікей (Michael Bicay) відмінно сформулював загальне враження: "Складно сказати, що ми побачили". Проте, РІА Новості, передали, що висота хмари склала 9 кілометрів.
Дещо пізніше представники обсерваторії Паломар (Palomar Observatory) повідомили, що їх прилади не зафіксували зіткнення. Аналогічна заява була зроблена фахівцями обсерваторії Апач Пойнт (Apache Point Observatory), проте вони підкреслили, що аналіз даних ще не закінчений. Через дві години після падіння зонду і ступіні Centaur з різних обсерваторій стали поступати дані про те, що на поверхні Місяця ясно щось сталося. Деяку подію зафіксував і знаменитий телескоп "Хаббл". Куратори місії LCROSS, зі свого боку, заявили, що прилади зонда зібрали величезну кількість інформації.
Що саме зафіксував апарат-камікадзе і інші апарати, поки неясно. На цьому зійшлися всі учасники прес-конференції, що відбулася через три години після падіння. Доступна інформація вказувала, що очікуваного ученими ефекту в результаті зіткнення не сталося. Жоден з приладів не зафіксував величезної пилової хмари, що піднялася над Місяцем. Відсутність хмари пилу може пояснюватися декількома причинами. Найочевидніша - "снаряд" не попав в мету. Цікавіший варіант - ступінь впала в кратер, але сили удару не вистачило для того, щоб пил піднявся досить високий. Третя можливість - речовини, що скупчилися усередині кратера, є дуже щільними, і після удару утворилися дуже малі дрібні частки.
Що саме сталося в районі кратера Кебеус, стане більш менш зрозуміле через декілька днів, коли учені закінчать попередню обробку даних.
Ради справедливості потрібно сказати, що це не перше бомбардування Місяця. Так, 2 березня 2009 року врізався у поверхню Місяця китайський місячний зонд "Чан'е-1". Перший китайський місячний зонд був запущений 24 жовтня 2007 року і провів в космосі 16 місяців. У завдання апарату входило складання топографічної карти Місяця, а також карти розподілу деяких хімічних елементів. За інформацією агентства "Синьхуа", "Чан'е-1" передав на Землю близько 1400 гігабайт наукових даних. Всі вони будуть безкоштовно надані китайським ученим. Через рік зібрана місячним зондом інформація стане доступна світовій науковій спільноті.
У 2010 році Китай планує запустити до Місяця зонд "Чан'е-2", а в 2012 році висадить на поверхню земного супутника місяцехід. У планах Китаю на 2017 рік - запуск місяцеходу, який після збору даних повернеться на Землю. Висадка на Місяці тайконавта намічена на 2020 рік.
Марсіанський всюдихід Opportunity виявив ще один "свіжий" метеорит
У НАСА повідомили про те, що марсохід Opportunity виявив на поверхні Марса ще один метеорит, який, судячи по тому, що він ще не встиг покритися шаром пилу і грунту, впав на поверхню Червоної планети зовсім недавно. Новий метеорит отримав назвою Shelter Island на честь міста в штаті Нью-Йорк. Сам камінь має діаметр 47 см.
Об'єкт був виявлений на відстані приблизно 700 метрів від попередньої аналогічної знахідки - метеорита Block Island, який близько півтора місяців тому також виявив Opportunity. Довжина метеорита Block Island складає близько 60 сантиметрів.
Як повідомили в НАСА, марсохід зараз знаходиться в 28 метрах від метеориту. Розташування метеориту таке, що Opportunity доведеться трохи розвернутися назад, аби під'їхати і ближче вивчити камінь. Як розраховують дослідники, ця дорога займе близько 2-3 діб.
Нагадаємо, що Opportunity разом зі своїм двійником марсоходом Spirit відправилися на Марс ще в 2004 році. Спочатку місія була розрахована лише на 90 днів, проте в результаті відмінної роботи апаратів затягнулася на більш ніж 2000 марсіанських діб (марсіанська доба триває 24 години і 40 хвилин). На даний час другий марсохід Spirit знаходиться в піщаному полоні: він досить сильно застряг в грунті і шансів не його подальший рух небагато.
Фахівці, що працюють із зондом Mars Reconnaissance Orbiter (MRO), опублікували нові знімки, зроблені камерою HIRISE цього апарату. На одному зі знімків добре видно марсіанські "татуювання" - темні наноси на блідому фоні дюн.
Марсіанські "татуювання" є далеко не першим незвичайним знімком Марса. Деякий час назад MRO сфотографував крупні структури на поверхні Марса, що нагадують волосся. За словами вчених, волосся є результатом щорічного весняного танення замерзлого вуглекислого газу, який, переганяючись, виносить на поверхню темний грунт.
Камера HIRISE на MRO забезпечує безпрецедентну якість фотознімків завдяки унікальній оптиці (фактично до камери «прикручений» півметровий телескоп). Дана камера здатна розгледіти об'єкти розміром 30 сантиметрів з висоти більше 300 кілометрів.
Пост N: 1396
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 24.10.09 00:21. Заголовок: У Сонячній системі с..
У Сонячній системі стало на одну недорозвинену планету більше
Спостереження, проведені телескопом "Хаббл", дозволили встановити, що астероїд 2-Паллада (2 Pallas) діаметром 265 кілометрів може вважатися протопланетою, тобто не до кінця сформованою планетою. Нові результати дозволили обчислити щільність об'єкту, яка склала 2400 кілограмів на кубічний метр. Окрім цього ученим удалося виявити, що відбиваюча здатність поверхні астероїда варіюється від регіону до регіону. Все це вказує на те, що 2-Паллада є не просто "шматком каменя", а має складну структуру, яка зазнала внутрішніх змін в ході еволюції. Більш того, щільність матеріалу протопланети вказує на те, що, ймовірно, матеріал, з якого вона складається, у минулому піддавався дії води. Розрахунки дослідників показують, що на цьому небесному тілі могли існувати справжні міні-океани, бо на поверхні 2-Паллади присутні матеріали гідратів, які можуть свідчити про колишню наявність тут води.
Астероїд 2-Паллада, відкритий ще в 1802, розташований в Головному поясі астероїдів між Марсом і Юпітером. Паллада став вже третьою протопланетою в поясі - до нього цієї честі удостоїлися астероїди Церера і Веста. Згідно однієї з теорій, пояс астероїдів містить матеріал, що залишився після формування Сонячної системи. Астрономи вважають, що астероїд 2-Паллада може нести велику кількість інформації про ранні стадії формування планет.
Згідно існуючих теорій, планети Сонячної системи з'явилися з газопилового диску, що залишився після формування Сонця. Першими утворилися газові гіганти, а кам'яні планети типу Венери, Марсу, Меркурію і Землі з'явилися пізніше. Формування останніх проходило у декілька етапів: спочатку з'явилася велика кількість протопланет, які почали об'єднуватися. Учені вважають, що 2-Паллада відноситься саме до таких протопланет. Дослідники стверджують, що такі об'єкти, як 2-Паллада, попади вони в сприятливіші умови, змогли б розвинутися у планети, порівняні за розмірами з Меркурієм чи Місяцем, з регулярними орбітами. Однак через існування біля них такого потужного "гравітаційного буксира", як Юпітер, ми маємо не планети, а всього лише роздроблений пояс астероїдів.
Останні спостереження однозначно переконали астрономів в динамічності 2-Паллади, яка до цих пір не залишає спроб за рахунок гравітації перетворитися на планету. Втім, зараз всі ці спроби вже марні - в Сонячній системі залишилось дуже мало вільної речовини. потрібної для такого "будівництва".
P.S. Трішки історії
Згідно рішення Міжнародного астрономічного союзу (МАС) від 24.08.2006, кількість планет Сонячної системи зменшено до 8 (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун); також створено клас карликових планет, до яких було віднесено три космічні об'єкти - Церера, Плутон та Еріда (Ксена, транснептуновий об'єкт 2003 UB313). Після цього ще близько десятка космічних тіл стали кандидатами на звання (Квавар, Седна, Орк, Варуна) чи отримали статус карликової планети (Хаумеа, Макемаке).
Карликові планети - проміжна ланка між планетами та малими тілами Сонячної системи (кометами, астероїдами та транснептуновими об'єктами з поясу Койпера та хмари Оорта). Деякі з карликових планет мають свої супутники (Харон у Плутона, Дісномія у Еріди, Хііака та Намака у Хаумеа).
Пост N: 1400
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 29.10.09 14:36. Заголовок: НАСА провела успішне..
НАСА провела успішне випробування ракети Ares I-X
З другої спроби американському космічному агентству все-таки удалося запустити експериментальну ракету легкого класу Ares I-X. За 2,5 хвилин тестового польоту ракета досягла висоти в 40 км., після чого ступіні розділилися і успішно впали в заданий район Атлантичного океану.
Згідно з першими телеметричними даними, під час польоту ракета, маса якої з паливом складала 1 100 тонн, досягла швидкості, яка в 4,76 разів перевищує швидкість звуку, а усередині ракети зафіксовані перевантаження не більш 3g. Також у відомстві відзначили відмінну роботу нового 4-сегментного ракетного прискорювача, що є для НАСА абсолютно новим.
Ракета Ares I-X є суборбітальним прототипом ракети Ares I, якою належить в майбутньому запускати на орбіту пілотовані міжпланетні апарати Orion. За словами фахівців, ракета Ares I-X не є повним аналогом ракети Ares I. Американці покладають на неї великі надії в звязку зі згортанням програми польотів багаторазових шаттлів. Вартість нової ракети складає 445 млн доларів.
У Росії взялися за розробку ядерного космічного корабля
Голова Федерального космічного агентства Роскосмос заявив про проведення робіт з розробки пілотованого космічного корабля на ядерному двигуні. За його словами, в галузі бортових ядерних енергорушійних установок розроблено унікальний проект "Створення транспортно-енергетичного модуля на основі ядерної енергорушійної установки мегаватного класу".
Ескізний проект модуля має бути закінчений до 2012 року. Далі фахівцям будуть потрібні 17 мільярдів рублів, які планується витратити протягом дев`яти років. Відпрацювання ядерної рушійної установки намічене на 2015 рік. Саме створення модуля планується почати в 2018 році.
Космічні апарати, що працюють на ядерних двигунах, неодноразово створювалися в минулому. Зокрема, розпад ізотопів давав енергію для роботи американських "Вояджерів" і радянських місяцеходів. На орбітах працювали чимало супутників-розвідників з подібними двигунами малої потужності, які, зокрема, стежили за підводними човнами з ядерними енергоустановками на борту. Пізніше були досягнуті домовленості про заборону польотів супутників з такими двигунами.
Раніше росіяни заявляли, що Роскосмос спільно з Росатомом пропонують розробити проект космічного корабля з ядерним ракетним двигуном потужністю більше мегавата для польотів до Місяця та Марса. На думку ініціаторів проекту, для міжнародної експедиції до планет в дослідницьких цілях можуть бути переглянуті угоди, що забороняють ядерні енергоустановки на навколоземній орбіті.
P.S. Нагадаємо, що росіяни не перші, хто береться за створення ядерних двигунів для далекого космосу. Ще в 2004-05 роках американське космічне агентство NASA вибрало субпідрядника для проектування Jupiter Icy Moons Orbiter (JIMO) - ядерного безпілотного зонда, який повинен відправитися до Юпітера в 2011 році або, можливо, в 2015 році. Ним стала компанія Northrop Grumman. З нею підписаний контракт на $400 мільйонів, за яким буде виконаний (у кооперації з державними організаціями) попередній проект корабля.
Міжпланетний зонд з ядерним двигуном повинен обстежувати три найцікавіші супутники планети-гіганта: Каллісто, Ганімед і Європу. Енергія реактора буде використана для живлення бортової апаратури, а також потужних електрореактивних двигунів, які дозволять зонду не просто досягти планети-гіганта і вийти на орбіту довкола неї, але також облетіти три крупні місяці Юпітера - Каллісто, Ганімед і Європу. При цьому зонд деякий час знаходитиметься на орбіті довкола кожного супутника, потім "зніматиметься з якоря" і перелітатиме до наступного місяця. Саме для цього зонду знадобиться великий запас тягових можливостей. На всіх трьох супутниках Юпітера можуть існувати океани, укриті товстим шаром льоду. Не виключено, що зонд зможе знайти там ознаки органіки.
Boss
реально босс
Пост N: 1401
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 29.10.09 14:45. Заголовок: На краю Сонячної сис..
На краю Сонячної системи виявлено нез'ясовне випромінювання
Нез'ясовне високоенергетичне випромінювання виявили астрономи НАСА і Європейського космічного агентства на самому краю Сонячної системи, якраз в тому регіоні, де вона взаємодіє з міжгалактичною речовиною.
Факт наявності випромінювання був встановлений під час складання карти небесної сфери для дослідження Чумацького Шляху за допомогою космічного апарату НАСА IBEX (Interstelar Boundary Explorer), виведеного на орбіту в жовтні 2008 року. Під час свого обертання по орбіті довкола Землі, IBEX відстежує вхідні нейтральні атоми, що походять від об'єктів, видалених на мільярди кілометрів від нашої Сонячної системи.
"Ми отримали дані про випромінювання, яке не відноситься до відомих нам об'єктів і не вписується в існуючі фізичні моделі Сонячної системи, - говорить Девід Маккомас, старший науковий співробітник проекту IBEX. - Ми чекали побачити невеликі коливання міжзоряної речовини, велика частина якої віддалена від Сонячної системи приблизно на 16 млрд кілометрів. Проте IBEX показує нам вузькі діапазони випромінювання, які відбуваються з кордонів Сонячної системи і які в 2-3 рази сильніші, ніж ми могли чекати".
Загадкове випромінювання походить із зони геліосфери - регіону, де швидкість сонячного вітру (потоку заряджених частинок від Сонця) падає до швидкостей нижчих за швидкість звуку. Цей регіон розташований далеко за межею Плутона.
Пост N: 1402
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 29.10.09 15:01. Заголовок: Астрономи знайшли по..
Астрономи знайшли потенційну другу Землю
Астрономи виявили за межами Сонячної системи планету, найбільш зі всіх відомих планет схожу на Землю, яка обертається навколо материнської зірки на відстані, що підходить для живих організмів. Зроблено це відкриття групою європейських астрономів за допомогою інструментів Південної європейської обсерваторії, що знаходиться в Ла-Сильї в Чилі.
Планета отримала умовне позначення “Gliese 581 с”. Розташована вона в сузір’ї Терезів на орбіті карликової червоної зірки Gliese 581, на відстані 20,5 світлових років від нашого Сонця. Так само як і наша планета, її двійник, виявлений вченими, рухається по орбіті навколо відносно прохолодної зірки. Температура на планеті-двійнику практично відповідає земній. Ці співпадіння навели вчених на думку, що на планеті може існувати вода, та сама речовина, без якої життя на планеті Земля була б неможливим.
Маса виявленої планети в п’ять разів перевищує земну, розміром - на 50% перевищує Землю. Сила тяжіння на ній в 1,6 разів більша, ніж на нашій планеті. Двійник Землі оповитий щільним шаром атмосфери і має скелясту поверхню. Планета в 15 разів ближче до свого сонця, ніж Земля, і здійснює повний оберт навколо осі за 13 земних діб. Оскільки червоний карлик, навколо якого вона обертається, в 50 разів тьмяніший за Сонце, ця планета знаходиться в так званій “жилій зоні”.
Не дивлячись на те, що Gliese 581 входить в список найбільш близьких до Землі зірок, потрапити на неї протягом людського життя на даному рівні розвитку техніки не є можливим.
Виявлена рідка матерія, що знаходиться поза Землею
Ученим вперше удалося побачити матерію в рідкому стані, що знаходиться поза Землею. Це сталося в ході роботи космічного апарату "Кассині", який зафіксував віддзеркалення сонячних променів від поверхні озера рідких вуглеводнів на поверхні супутника Сатурну - Титану, повідомляє прес-служба NASA.
"Кассині" з 2004 року обертається на орбіті Сатурну і вивчає планету і її супутники.
Наявність озер рідких вуглеводнів на поверхні Титану до цих пір практично не бралося під сумнів з тих пір, як ознаки великих озер рідини були виявлені "Кассині" в ході вивчення поверхні небесного тіла за допомогою радіохвиль. Учені, на підставі цих непрямих даних, навіть зуміли довести наявність на Титані циклів глобальних заледенінь і відлиги, проте до цих пір астрономам не вдавалося пробитися крізь щільну вуглеводневу атмосферу Титану, аби побачити озера у видимому світлі.
Вперше команді дослідників, що працюють з "Кассині", це удалося зробити лише тепер, коли в північній півкулі Титану, де зосереджена більшість озер, закінчилася зима і його поверхня почала знов осяватися променями Сонця. Знімок Титану сонячного світла, що відбивається від поверхні, отриманий ще в середині липня цього року, але публічно представлений лише тепер.
"Це зображення показує одночасно і наявність атмосфери на Титані і наявність рідини на його поверхні, що робить його в деякій мірі схожим на Землю", - сказав один з провідних дослідників в рамках проекту "Кассині", Боб Паппалардо . "Я була дуже розбурхана цим зображенням, оскільки воно нагадало мені знімок нашої планети, зроблений з космічної орбіти, на якому видно віддзеркалення Сонця в поверхні океану", - сказала член групи учених Кетрін Стефан (Katrin Stephan), якою пощастило першій спостерігати зображення.
Після цього ученим довелося витратити ще немало часу, аби довести, що виявлена яскрава пляма є не чим іншим, як сонячним відблиском на поверхні озера, а не виверженням вулкана чи блискавкою. В результаті подальшого аналізу ученим удалося з'ясувати, що виявлений відблиск належав величезному вуглеводневому басейну Kraken Mare (Море Кракена), площа якого - 400 тисяч квадратних кілометрів - перевищує площу найкрупнішого озера Землі - Каспійського моря.
Крім того, апаратом "Кассині" отримані фотографії гейзерів, що вивергаються на Енцеладі, - ще одному супутнику Сатурну Ці фотографії були зроблені в ході найближчого в історії апарату прольоту біля цього супутника. 2 листопада 2009 року зонд промчав на висоті 100 км. із швидкістю 29 тис. км. на годину над південним полюсом Енцеладу. "Кассині". Зонд упірнув в тих, що викидаються гейзерами в цьому районі з поверхні супутника фонтани кристалів льоду і водяної пари. Джерелами цих викидів є гейзери, розташовані на довгих розломах, названих тигровими смугами. Завдання нирка полягало в тому, аби визначити розмір, масу, електричний заряд, швидкість і склад часток, що містяться у викидах.
За словами вчених, потужні викиди, що містять водяну пару, натрій і органічні хімічні сполуки, дещо нагадують виверження гейзера "Старий служака" в Йєллоустонськом національному парку США. Виверження гейзерів на Енцеладі дає можливість передбачити, що джерелом присутньої в них водяної пари може служити океан води, що ховається під застиглою корою супутника Сатурну. А наявність рідкої води означає, що існує певна вірогідність присутності на Енцеладі якихось форм життя.
Пост N: 1418
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.01.10 00:47. Заголовок: НАСА запустило у кос..
НАСА запустило у космос телескоп WISE
14 грудня 2009 року космічне агентство НАСА здійснило успішний запуск новітнього орбітального телескопу WISE.
Новий телескоп працюватиме з інфрачервоному діапазоні і зможе бачити об'єкти, довжина хвилі світлового випромінювання яких перевищує довжину хвилі світла видимого діапазону. Створення WISE обійшлося в 320 млн доларів. Очікується, що телескоп працюватиме на орбіті як мінімум 6 місяців і за цей час він повинен буде досліджувати в інфрачервоному діапазоні всю видиму небесну сферу.
"Ми сподіваємося побачити багато цікавих астероїдів, зірок і видалених галактик. Проте я упевнений, що по-справжньому серйозні відкриття чекатимуть нас там, де ми і не чекаємо", - говорить Едвард Райт, старший науковий фахівець місії WISE в Університеті штату Каліфорнію в Лос-Анджелесі.
За словами фахівців, в інфрачервоному діапазоні можна буде побачити безліч космічних об'єктів, які зазвичай не видно із-за їх дуже низької яскравості, порохнявості або віддаленості від нашої планети. Поглянувши в космос за допомогою WISE, астрономи сподіваються побачити сотні раніше невідомих темних астероїдів, які лише трохи відображають сонячне світло, мільйони вмираючих зірок, що допалюють залишки водню, а також галактики, віддалені від нас настільки, що побачити їх можна лише в інфрачервоному діапазоні із-за так званого ефекту червоного зсуву.
Одному з перших завдань, з яким належить впоратися WISE полягає у вивченні великого скупчення вимерлих зірок, так званих коричневих карликів, в сузір'ї Проксима Центавра. Довкола цих зірок скупчилося дуже багато газу, але самі зірки в рази менші і холодніші за Сонце. Зірки є нашими сусідками і перебувають на відстані приблизно в 4 світлових роки від Землі. У НАСА говорять, що саме в інфрачервоному світлі дане скупчення буде видне особливо чітко, оскільки світлові хвилі цієї довжини добре проникають крізь пил. З іншого боку WISE належить вивчити і ультраяскраві далекі галактики, що є "супер-інкубаторами" яскравих зірок. З огляду на те, що ці галактики віддалені від нас на 10 млрд світлових років і більш, видно їх лише в інфрачервоному діапазоні.
29 грудня було проведене включення наукових інструментів телескопу WISE. Повідомляється, що 30 грудня з основної камери телескопа була повністю прибрана захисна шторка, що дозволило фахівцям цінити можливості WISE в реальних умовах.
Пост N: 1419
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.01.10 00:56. Заголовок: Космічний апарат New..
Космічний апарат New Horizons здолав половину дороги до Плутона
Швидкісний апарат НАСА New Horizons, що прямує на вивчення найвіддаленішої колишньої планети Сонячної системи - Плутон, - здолав рівно половину своєї дороги. У 2015 році апарат повинен буде підійти до Плутона. 29 грудня 2009 року New Horizons здолав відмітку в 2,463 млрд кілометрів, таким чином, до Плутона йому залишилося летіти 2,462 млрд кілометрів. У НАСА говорять, що в даний момент апарату New Horizons вже ближче летіти до краю Сонячної системи, ніж назад до Землі.
Згідно останнім розрахункам, вийти на орбіту біля Плутона космічний апарат повинен буде до 14 липня 2015 року, а до цього він пройде крізь Пояс Койпера - місце, де ще не був жоден рукотворний космічний апарат. Нагадаємо, що New Horizons був запущений до Плутона в січні 2006 року. Зараз він знаходиться приблизно посередині між орбітами Сатурну і Урану, за добу супутник пролітає близько 1,2 млн кілометрів.
Сам апарат зараз перебуває в "сплячому режимі", проте 5 січня його "розбудять" на 10 днів, аби провести обслуговування і перевірити роботу деяких систем. За словами вчених, Плутон знаходиться в 50 разів далі від Сонця, ніж Земля, внаслідок чого, сонячне тепло просто не доходить до цієї планети і там дуже холодно. А через те, що Плутон знаходиться так далеко від нашого світила, там, виражаючись земними термінами, весь час ніч, а Сонце з Плутона здається звичайною маленькою зіркою.
Космічний апарат важить 454 кілограми, як розгінний механізм на ньому встановлений блок Atlas виробництва компанії Lockheed-Martin. У блоці знаходяться п'ять твердопаливних ракетних прискорювачів. Як говорять розробники, це фактично повноцінна ракета, лише в мініатюрі.
На апараті встановлені наступні прилади: --ультрафіолетовий спектрометр Alice, який вивчатиме склад атмосфери і структуру поверхні Плутона; --оглядова фотокамера Ralph, що працює у видимому і інфрачервоному діапазонах довжин хвиль; --камера LORRI з дозволом 50 м; --вимірник параметрів часток сонячного вітру SWAP (з його допомогою планується визначити, чи є у Плутона магнітосфера, а також встановити швидкість витоку його атмосфери); -- спектрометр енергетичних часток PEPSSI для пошуку нейтральних атомів, що покидають атмосферу Плутона і перетворюються на заряджені частки при взаємодії з сонячним вітром; -- детектор пилу SDC; -- радіоспектрометр REX, інтегрований з основною антеною зонда (з його допомогою планується досліджувати структуру атмосфери Плутона, теплові властивості його поверхні і вимірювати масу самого Плутона, його супутника Харона і ще не вибраних об'єктів поясу Койпера).
Потужні двигуни апарату потрібні для того, щоб апарат дістався до Плутона щонайшвидше. Інженери говорять, що якби свого часу корабель Апполон мав такі двигуни, то політ до Місяця зайняв би всього 9 годин. Окрім інших завдань, новий апарат вивчатиме і вже відомий супутник Плутона - Харон.
Пост N: 1420
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 11.01.10 01:22. Заголовок: На Марсі знайдена мо..
На Марсі знайдена монетка?
Фото предмету, дуже схожого на монету, передав марсіанський дослідницький робот "Спірит". Фахівці НАСА не дають нудьгувати позаземним археологам, викладаючи на своєму сайті знімки Марса. На одному з них і удалося розгледіти деякий круглий предмет діаметром близько 3 сантиметрів, вельми схожий на монету. Хто її карбував, звичайно, не видно. Але барельєф помітний. Він нагадує чиюсь особу. І, якщо судити за земними мірками, то воно, особа - швидше жіноча. Цю монету виявив Альберто Ремелі (Alberto Remelli) з Верони (Verona, Italy).
У штаб-квартирі американського космічного агентства НАСА повідомили оптимістичну новину для всіх, хто стежить за освоєнням Марса. Під час однієї з останніх спроб витягнути марсіанський всюдихід Spirit з грунту, апарат удалося "зняти з колії" і просунути назад відразу на 6,5 сантиметрів.
Застряг в грунті апарат Spirit більше 10 місяців тому і з тих пір американське космічне агенство безуспішно намагалося витягнути Spirit. Перші спроби витягнути з грунту Spirit почалися ще в листопаді 2009 року. Під час двох попередніх спроб Spirit'у вдалося просунутися менш ніж на сантиметр. Всі шість коліс пристрою зараз втоплено в грунт Червоної планети приблизно на 3 сантиметри.
Окрім, власне, рухів в майбутні два тижні рука-маніпулятор Spirit "обмацає" довколишню поверхню Марса, аби вибравшись з одного грунтового завалу, він не опинився в іншому. Тим часом, апарат-двійник Spirit'а Opportunity доки без проблем продовжує рух по поверхні Марса.
Атмосфера Плутона набагато тепліша за його поверхню
Плутон є не лише однією з найменших малих планет Сонячної Системи, він також є найдальшим і найменш вивченим серед всіх інших мешканців Сонячної системи, тому відкриття, пов'язані з Плутоном, відбуваються не так вже часто.
На сьогодні абсолютно точно відомо, що Плутон в 5 разів менше Землі, він переважно складається з гірської породи і льоду. Плутон в 40 разів далі від Сонця, чим Земля, тому тепла і світла тут небагато - температура на поверхні опускається деколи до мінус 220 градусів. Атмосферний тиск тут приблизно в 1000 разів менше земного і складає приблизно 0,015 мілібар. До цих пір вважалося, що атмосфера Плутона - це тонка плівка газів, в основному азоту, з невеликими добавками метану і, можливо, окислами вуглецю (З). Коли ця планета-карлик віддаляється від Сонця на своїй 248-річній орбіті, її атмосфера замерзає і в буквальному розумінні падає на поверхню планети. Коли Плутон знов починає наближатися до Сонця, температура там піднімається і замерзлі елементи знову перетворюються на газ, створюючи атмосферу.
Тепер за допомогою спеціального спектрографа CRIRES (CRyogenic InfraRed Echelle Spectrograph) встановленого на телескопі Very Large Telescope (VLT) в Чилі, удалося встановити, що на поверхні Плутона температура складає біля мінус 180 градусів, однак в атмосфері вона не опускається нижче мінус 120-130 градусів.
На Землі все не так - температура тим вище, чим ближче до поверхні планети. Зміна може складати від 6 до 8 градусів на кожен кілометр атмосфери. На Плутоні "потепління" йде знизу-вгору, причому коливання можуть складати близько 15 градусів на кожен кілометр атмосфери. Причина, по якій поверхня Плутона така холодна, криється в атмосфері. "Це схоже на те, як вода випаровується з поверхні тіла, охолоджуючи його. Таким чином атмосфера буквально витягує тепло з планети. В зв'язку з цим Плутон трохи схожий на комети, де також є сублімуючий лід", - говорить співавтор дослідження Ханс-Ульріх Кейфль.
На сьогодні у фахівців є дві моделі, що пояснюють унікальні явища на Плутоні. Згідно першої, поверхня планети покрита тонким шаром метану, який перешкоджає сублімації замороженого азоту. Згідно другої, цей же метан знаходиться не на поверхні, а в самому нижньому шарі атмосфери. Останні спостереження показали, що метан - це другий за поширеністю елемент в атмосфері Плутона. "Метану там досить для того, щоб він грав ключову роль в процесі теплообміну і пояснював високу температуру атмосфери", - говорить учений.
Прояснити ситуацію учені сподіваються в 2015 році, коли до Плутона прибуде орбітальний зонд New Horizons.
Пост N: 1435
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 25.03.10 21:07. Заголовок: На Місяці знайдено б..
На Місяці знайдено більше 40 водних крижаних кратерів
Декілька мільйонів тонн замерзлої води було виявлено на північному полюсі Місяця. За словами представників НАСА, після виявлення води північний полюс Місяця став ще одним цілком придатним місцем для початку освоєння супутника нашої планети. Згідно даним, переданим радаром MINI-SAR, встановленому на індійському місячному апараті Чандраян-1, всього в регіоні північного полюса виявлено не менше 600 млн тонн води, велика частина якої знаходиться у вигляді крижаних глиб, що перебувають на дні місячних кратерів.
Всього вода була виявлена в більш ніж 40 кратерах, діаметр яких варіюється від 2 до 15 км. Зараз у учених вже немає жодних сумнівів в тому, що знайдений лід - це саме водяний лід. "Після аналізу даних, наша наукова команда знайшла ряд доказів на користь присутності в цьому регіоні води у формі льоду", - говорить Джейсон Крусан, програмний менеджер MINI-SAR. За його словами, лід був знайдений в тіньових кратерах Місяця. Цікаво відзначити, що приблизно в таких же кратерах, але на освітленій стороні був знайдений водяний лід і на південному полюсі. Перші відомості про воду на Місяці з'явилися ще у вересні 2009 року. Зараз дослідники говорять, що на Місяці вода не лише є, а що її там немало.
У НАСА говорять, що вода на Місяці - це не лише джерело необхідної для людини рідини, але і сировина для виробництва кисню, а також ракетного водневого палива, яке знадобиться майбутнім астронавтам. Нагадаємо, що НАСА збиралася відправити астронавтів на Місяць для будівництва бази до 2020 року, проте Президент США Барак Обама висловився проти реалізації проекту Constalletion, оскільки він виявився дуже витратним. Замість цього він порадив зосередитися на марсіанських дослідженнях.
Пост N: 1446
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 03.07.10 11:10. Заголовок: Марсіанський апарат ..
Марсіанський апарат Phoenix офіційно визнаний втраченим
За повідомленням американського аерокосмічного агентства НАСА, марсіанський зонд Phoenix припинив передачу даних з поверхні Марсу. Дослідники залишили надію на відновлення зв'язку з роботизованим зондом після того, як орбітальний апарат Mars Odyssey зробив більше 200 орбітальних заходів над місцем приземлення зонда, але не отримав від нього сигналу. Фотографії, передані іншим марсіанським орбітальним супутником Mars Reconnaissance, демонструють ознаки серйозного пошкодження сонячних батарей зонду Phoenix льодами після зимового періоду.
Нагадаємо, що Phoenix приземлився над марсіанським північним полюсом 25 травня 2008 року і розпочав збір і передачу даних аналізу зразків грунту. Серед його знахідок - наявність перхлорату, окислювальної хімічної сполуки, що зустрічається на Землі в натуральному вигляді. Перхлорат сприяє розмноженню певних бактерій, але токсичний для багатьох інших мікроорганізмів.
Апарат пропрацював набагато довше запланованого терміну, фахівці НАСА не чекали, що йому удасться пережити суворі зимові місяці на Марсі. Зараз на поверхні Марсу залишаються працювати марсіанські апарати Spirit і Opportunity.
Пост N: 1447
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 03.07.10 12:33. Заголовок: Океан на супутнику Ю..
Океан на супутнику Юпітера Європі дуже багатий киснем
Астрономи прийшли до висновку, що під товстим шаром льоду, що покриває супутник Юпітера Європу, знаходиться океан води, надзвичайно багатий киснем. Якби в цьому океані було життя, то такого об'єму розчиненого кисню вистачило б на підтримку мільйонів тонн риби.
Європа є одним з найцікавіших супутників Юпітера. За своїми розмірами вона схожа з Місяцем, однак Європа покрита шаром океану, глибина якого складає близько 100-160 кілометрів. На поверхні супутника цей океан замерз, товщина льоду, за сучасними оцінками, складає біля 3-4 кілометрів. Лід складається переважно з водню і кисню. Під постійним ударом радіації від Юпітера і Сонця лід формує так званий вільний кисень та інші оксиданти, такі як пероксид водню. Вочевидь, що активні оксиданти є і під поверхнею Європи. Свого часу саме активний кисень привів до появи багатоклітинного життя на Землі.
Учені говорять, що останні дослідження океану на Європі свідчать на користь того, що в даному величезному басейні є всі умови для виникнення життя, принаймні на мікробактерійному рівні. Єдиним моментом, який ускладнює виникнення складних форм життя, є замкнутість океану. В Сонячній системі у складі астероїдів і комет літає досить багато складних органічних сполук, але при попаданні на поверхню Європи вони не зможуть проникнути крізь товстий шар льоду.
Останні дослідження і моделі Європи говорять про те, що органічним сполукам зовсім не обов'язково проникати на глибину 3-4 кілометрів. Вже приблизно на глибині 10 метрах концентрація кисню значно зростає, а щільність льоду знижується, отже теоретично, життя на Європі може бути у крижаному панцирі вже на глибині 10 метрів. Крім того, Європа знаходиться в сильному гравітаційному полі Юпітера, який притягує Європу в 1000 разів сильніше, ніж Земля притягує Місяць. Вочевидь, що під дією такої потужної гравітації тверда поверхня Європи має бути дуже активною в геологічному плані, а раз так, то тут мають бути активні вулкани, виверження яких піднімають температуру води. Гравітація відповідальна і за те, що значна частина кисню на Європі розташована у верхніх шарах океану.
З врахуванням нинішніх динамічних процесів на Європі, учені підрахували, що для досягнення того ж рівня насичення киснем, що і на Землі, океану Європи досить всього 12 млн років. "За цей період часу тут утворюється достатньо оксидних з'єднань для того, щоб підтримувати найбільше морське життя, що є на нашій планеті.
Для вивчення Європи НАСА розробляє космічний апарат Jupiter Europa, запуск якого планується на 2020 рік. РОсіяни проектують спускний апарат, що сяде на поверхню Європи. Цей апарат повинен стати частиною міжнародної місії, яка є результатом розробки двох проектів - європейського під назвою "Лаплас" та американського EJSM, Europa Jupiter System Mission). У дослідницькому проекті беруть участь декілька країн, зокрема, США, країни Євросоюзу, Росія і Японія. В ході EJSM мають бути реалізовані два завдання - вивчення Європи і іншого юпітерианського супутника - Ганімеда.
За попередніми даними, у дослідженні Європи будуть задіяні чотири апарати. Один обертатиметься довкола супутника, інший повинен сісти на нього, третій призначений для вивчення магнітосфери планети, четвертий апарат залишиться на орбіті Юпітера і служитиме ретранслятором для передачі даних на Землю. Запуск місії планується на 2020 рік.
Згідно інших даних, апаратів може бути менше: американський орбітальний зонд JEO (Jupiter Europa Orbiter), європейський зонд JGO (Jupiter Ganymede Orbiter) для дослідження Ганімеда (теж супутник Юпітера, теж покритий льодом, під яким можлива рідка вода) та російського спускного модуля, який розпочали проектувати на базі універсальної платформи "Навігатор" Інститут космічних досліджень та НПО Лавочкіна. Кожен з космічних апаратів стартує окремо, але працюватимуть вони в одній звязці, допомагаючи один одному ретранслювати інформацію на Землю.
До самого ж Юпітера невдовзі (у 2011 році) має відправитись американський космічний апарат Juno, який до 2016 року вийде на орбіту навколо Юпітера.
Пост N: 1448
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 03.07.10 12:54. Заголовок: Літаючий телескоп SOFIA
НАСА провела перший політ телескопу Sofia
НАСА спільно з Німецьким аерокосмічним центром розпочали використання нового літаючого телескопу SOFIA (Stratospheric Observatory for Infrared Astronomy). Це 2,5-метровий інфрачервоний телескоп, вбудований в літак Boeing-747. Фахівці говорять, що використання інфрачервоного телескопу практично неможливе на Землі, оскільки щільна хмарність, різні забруднюючі гази, світло і пил украй ускладнюють роботу наземного телескопу, а ось піднявши телескоп на висоту 15-16 кілометрів можна у багато разів підвищити ефективність спостережень.
Телескоп SOFIA дозволяє спостерігати космічні об'єкти в найширшому спектрі випромінювання - від 0,3 до 1600 мікрон, що дозволяє захоплювати видимий, інфрачервоний, ультрафіолетовий і субміліметровий діапазон. Чотири основні інструменти телескопу - це Faint Object infraRed Camera for the SOFIA Telescope (FORCAST), German Receiver for Astronomy at Terahertz Frequencies (GREAT), High-Speed Imaging Photometer for Occultations (HIPO) і Far-Infrared Field-Imaging Line Spectrometer (FIFI-LS).
Телескоп був розроблений для НАСА групою університетів, що входять в асоціацію URSA (Universities Space Research Association). "При підготовці до першого польоту SOFIA ми працювали разом з нашими колегами-ученими з Німеччини", - говорить новий директор програми наукових операцій НАСА Ерік Янг. Заявлений термін корисного використання Boeing складає 20 років.
Японський космічний апарат Ikaros повністю розвернув сонячне вітрило
Японське агентство по освоєнню аерокосмічного простору JAXA повідомило, що "космічна яхта" Ikaros успішно розвернула своє вітрило на відстані 7 мільйонів 700 тисяч кілометрів від Землі. На етапі запуску вітрило, яке має форму квадрату зі стороною 14 метрів, було складене і заховане усередині апарату. Як повідомило агентство, космічна яхта Ikaros стала першим апаратом, що зумів розкрити вітрило з сонячними мембранами у відкритому космосі.
Гнучке і легке космічне вітрило супутника покрите плівкою, але без врахування товщини плівки товщина вітрила складає всього 32,5 мікрометра, що приблизно удвічі тонше за людську волосину. У Університеті міста Киото, де йшли основні розробки космічного вітрила, говорять, що їх технологія має всі шанси одного дня повністю замінити всі альтернативні технології живлення супутників. Однією з головних переваг нової технології є її можливість живити електрикою будь-які супутники на будь-яких орбітах.
У космосі сонячне вітрило працює по тому ж механізму, що і на морі звичайне вітрило, правда в космосі замість звичайного вітру буде задіяна сила вітру сонячного - потоку заряджених часток, які з дуже високою силою викидає наше світило. Імпульси від "ударів" фотонів передаватимуться космічному кораблю, який у свою чергу зможе розвивати швидкість. Як вважають учені, за допомогою сонячних вітрил кораблі зможуть розвивати вищу швидкість, ніж у випадку з хімічним паливом. Трильйони фотонів уловлюватимуться крихітними дзеркалами вітрила і перетворюватися на електрику. Надалі ця електрика може застосовуватися для маневрування супутника або виконання його роботи.
Ikaros повинен буде попрацювати в космосі не менше напівроку, після чого Jaxa дослідить результати роботи і спробує запустити супутник на базі такого ж "двигуна" до Юпітера.
За орбітою Нептуна в Сонячній системі виявлений твердий об'єкт, що практично повністю складається з льоду. Крижаний об'єкт, названий KBO55636, знаходиться в зовнішньому регіоні Сонячної системи, відомому як Пояс Койпера. Всього в даному регіоні налічується близько 70 000 невеликих космічних тіл і всі вони обертаються за орбітою Нептуна. Даний регіон віддалений від Сонця в 70 разів далі, ніж Земля. Плутон, нещодавно виведений з розряду планет в розряд карликових планет, також є частиною Поясу Койпера.
Досліджувати об'єкти в даному регіоні дуже складно через те, що вони досить маленькі, далекі і дуже тьмяні. Проте завдяки новому методу, що отримав назву зоряного затьмарення, з'явилася можливість точно встановлювати розміри космічних тіл. Використовувати цей метод можливо, коли космічне тіло, що вивчається, знаходиться на прямій лінії між зіркою і Землею. По тому часу, за яке тіло здолає площу зірки, а також по коефіцієнту яскравості зірки, що знижується, можна встановити масу, швидкість руху і розміри тіла.
Новий метод, а також серія раніше розроблених методик дозволили встановити, що за орбітою Нептуна обертається крижана глиба розміром в 143 км в діаметрі. Зі всіх об'єктів Поясу Койпера в KBO55636 один з найвищих показників альбедо (відбивання світла), що говорить про високий процентний вміст льоду. KBO55636 як мінімум на 90% складається із замороженої води, а вся його поверхня покрита досить яскравим молодим льодом.
На думку учених, відкритий об'єкт, швидше за все, відколовся від крупнішого космічного тіла, яке також розташоване в Поясі Койпера.
Пост N: 1451
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 03.07.10 17:33. Заголовок: Грунт з астероїду на Землі?
Японська капсула з астероїду повернулася на Землю
Закінчилась багаторічна подорож до астероїду Ітокава багатостраждального японського космічного апарату "Хаябуса" ("Сокіл"). 13.06.2010 року спускна капсула з Хаябуса успішно повернулася на Землю, зробивши входження в атмосферу нашої планети і посадку на півдні Австралії, в пустинному регіоні військової бази Вумера. Вся місія Хаябуса тривала близько семи років і за її підсумками космічний апарат повинен доставити астероїдний матеріал, який тепер буде підданий ретельному науковому дослідженню.
"Хаябуса" був запущений 9 травня 2003 року японським аерокосмічним агенством JAXA з метою досягти поверхні астероїда Ітокава, названого по імені "батька" японського ракетобудування Хідео Ітокави. Для того, щоб дістатися до астероїду, апарату потрібно було двічі облетіти довкола Сонця і здолати відстань близько 2 млрд. км. 12 вересня 2005 року апарат наблизився до астероїду на розрахункових 20 км і почав проводити детальні дослідження і фотографування поверхні астероїду. В жовтні на КА вийшли з ладу два з трьох гіроскопів системи стабілізації, тому для утримування зонда у заданому напрямку доводилося включати маневрові двигуни, витрачаючи на це незаплановане пальне. До програми місії були внесені певні корективи: на місяць було скорочено час роботи зонда в околицях астероїда, замість трьох короткочасних посадок Hayabusa повинен був виконати лише дві.
3 листопада 2005 року була здійснена перша спроба спуску, але із-за переданого "аномального сигналу" спуск припинили. Відстань між двома тілами у цей момент складала менше 1 кілометру. 12 листопада від зонду, що перебував в 60 метрах від поверхні астероїда, відокремився робот Minerva (циліндр довжиною 10 см, діаметром 12 см, масою 519 г і вартістю $10 мільйонів), оснащеного пристроєм для пересування стрибками в 5-10 метрів, сонячними батареями, трьома відеокамерами і шістьма високочутливими сенсорами. Робот повинен був досліджувати поверхню астероїду, проте агентство після відділення відразу ж втратило з ним зв'язок (імовірно, робот відлетів у відкритий космос).
На 20 листопада була призначена наступна спроба "посадки". Hayabusa знизився до висоти 40 м над поверхнею, скинув навігаційний маркер (невелику кулю з відбивним покриттям), який досяг поверхні астероїда - цей факт підтверджують отримані знімки. Зонд продовжив зниження і на відстані 17 м від поверхні Ітокави перейшов до фінальної стадії посадки. Відразу після цього зв'язок з апаратом був втрачений і поновився лише через 6 годин. Проте інформація із зонда, отримана JAXA, свідчить про те, що зонд опустився на поверхню Ітокави і залишався там півгодини.
Чергова спроба спуску відбулась 25 листопада. Незадовго до зіткнення з поверхнею бортовий ракетний двигун мав вимкнутись, аби не забруднити поверхню, і апарат вільно падав до торкання - дуже повільно, оскільки прискорення вільного падіння на астероїді не перевищує 0.1 мм/с2. У момент дотику вбудований піротехнічний пристрій мав вистрілити вниз металевою кулькою масою 5 г із швидкістю 300 м/с. Частина вибитого з поверхні матеріалу повинна була б проникнути в приймальну пастку апарату, звідки потім її буде перенесено в спеціальну капсулу (діаметром 40 см, довжиною 25 см і масою 20 кг), яка буде доставлена на Землю. Через 1 секунду після дотику до поверхні апарат мав включити двигун і піднятися на висоту 100 м. Однак у момент максимального зближення з поверхнею астероїда стався збій комп'ютера, апарат втратив орієнтацію і пошкодив один з двигунів, а незабаром зв'язок з ним був втрачений. Чи удалося забрати грунт, залишилося невідомим.
30 листопада на апараті виникли проблеми з реактивними двигунами. Потім почались проблеми з антенами, системою орієнтації та електрообладнанням. 2 грудня вдалось запустити хімічний двигун апарату і направити його до Землі (хоча й на мінімальній тязі зі швидкістю біля 3 м/с). 9 грудня 2005 року звязок з апаратом був втрачений. В лютому-березні 2006 року зв'язок вдалось відновити і завантажити на апарат нове програмне забезпечення. Виявилось, що вийшла з ладу літій-іонна батарея апарату і кудись щез окислювач для палива. Тим не менше вченим вдалось запустити два з чотирьох іонних двигунів апарату і направити його до Землі. В результаті замість запланованого 2007 року "Хаябуса" прибув до Землі лише зараз, у 2010 році.
13 червня 2010 року Hayabusa ввійшов нарешті в щільні шари атмосфери Землі і відстрелив спускну капсулу. Сам півтонний апарат на швидкості 12 км/с згорів у верхніх шарах атмосфери. Цікаво відзначити, що учені досі не можуть на 100% точно сказати, що усередині капсули є матеріал з астероїду. "Він там має бути, але гарантії цього немає", - говорять в Jaxa. "Ми точно не знаємо, скільки матеріалу зібрав апарат, але навіть якщо в капсулі лежать всього кілька піщинок, це вже буде корисно для наукових досліджень", - говорить Дон Єманс, американський представник місії Хаябуса.
Зараз капсула вже знаходиться у японських вчених з JAXA. В разі, якщо капсула дійсно містить зразки грунту, «Хаябуса» стане першим КА, що доставив на Землю зразки грунту астероїда і шостим автоматичним КА, що доставив позаземну речовину на Землю, - після «Луни-16», «Луни-20», «Луни-24», "Genesis" і «Стардаст».
P.S. Інформація про астероїд Ітокава: відноситься до класу S, містить великі кількості заліза і марганцевих силікатів, у поперечнику це небесне тіло має близько півкілометра, воно обертається довкола Сонця між орбітами Марса і Землі (місцевий рік складає близько 556 земних днів) на відстані 42 млн.км від Землі, плюс - робить оберт довкола власної осі кожні 12 годин.
За матеріалами сайтів www.computerra.ru , www.cybersecurity.ru , www.galspace.spb.ru , www.wikipedia.org
Boss
реально босс
Пост N: 1452
Зареєстрований: 29.04.06
Звідкіля: Boys, Hello
Рейтинг:
5
Відправлено: 03.07.10 18:55. Заголовок: "Вояджер-2" - 12000 днів польоту
"Вояджер-2": 12 000 днів в космічному польоті
28 червня 2010 року космічний апарат «Вояджер-2» відзначив 12 000 днів у польоті, що складає майже 33 роки!. Запущений 33 роки тому, 20 серпня 1977 року, апарат-пенсіонер і далі продовжує свій затяжний політ у невідомість, бадьоро посилаючи щоденні радіосигнали до такої вже далекої Землі.
На сьогоднішній день Voyager-2 та його "близнюк" Voyager-1 знаходяться на максимальному видаленні від Землі зі всіх будь-коли створених людиною пристроїв. За 33 роки знаходження в космосі вони віддалилися від нашої планети на 13,8 і 16,9 млрд км. відповідно і зараз наближаються до зони турбулентності на кордоні Сонячної системи, де сонячний вітер стикається з речовиною, що заповнює міжзоряний простір. Протягом найближчих п'яти років обидва апарати покинуть кордони Сонячної системи, що вперше в історії забезпечить учених даними спостережень із-за її меж.
Апарат «Вояджер-2» є першим і досі єдиним апаратом, що досяг Урану і нептуна. Місія «Вояджера-2» спочатку включала вивчення лише Юпітера (у 1979 році) і Сатурну (у 1981 році) і їх супутників і була розрахована лише на 4 роки. Апарат передав унікальні знімки цих планет та їх супутників, які стали справжньою сенсацією на той час.
Однак траєкторія польоту також передбачала можливість прольоту мимо Урану і нептуна, яка була успішно реалізована. У 1986 році апарат пройшов на відстані 107 тис.км від Урану. Апарат передав на Землю тисячі знімків Урану, його супутників і кілець. Завдяки цим фотографіям, учені виявили два нові кільця і досліджували дев'ять вже відомих. Окрім цього, було виявлено 10 нових супутників Урану.
24 серпня 1989 року апарат пройшов в 48 тис. км. від поверхні Нептуна. В результаті були отримані унікальні знімки Нептуну і його супутника Тритону.
Маса апарату при старті складала 798 кг, маса корисного навантаження - 86 кг, довжина - 2,5 м. Електроживлення (первинні 500 ват) забезпечують три радіоізотопні установки, що використовують оксид плутонію (через віддаленість від Сонця сонячні батареї були б даремні). У міру розпаду плутонію потужність термоелектричних генераторів падає (при прольоті мимо Урану вона становила 400 ват). На «Вояджері» встановлено два комп'ютери, які можна перепрограмувати, що дозволяє міняти наукову програму і обходити виникаючі несправності. Ємність запамятовуючого пристрою - 67 Мбайт (до 100 зображень від телевізійних камер) - виглядає кумедною зараз, через 33 роки після його виготовлення. У системі тривісної орієнтації використовуються 16 реактивних мікродвигунів, у системі корекції траєкторії - 4 таких мікродвигуни. Вони розраховані на 8 корекцій при загальному прирості швидкості 200 м/сек. Потужність випромінюючих радіоантен - 23 і 28 ват. Радіосистема «Вояджера» передавала потік інформації із швидкістю 115,2 кбіт/с з Юпітера і 45 кбіт/с - з Сатурну.
В квітні-травні цього року виникли чергові проблеми зі звязком: внаслідок збою системи форматування даних апарат почав передавати дані, які не розшифровувалися на Землі. Але після перезавантаження система знову запрацювала в стандартному режимі. Після зустрічі з нептуном траєкторія "Вояджера-2" відхилилася на південь, і зараз його політ проходить під кутом 48 градусів до екліптики, в південній півкулі. А "Вояджер-1" піднімається над екліптикою (початковий кут 38 градусів). Що чекають учені від подальшого їх польоту і що чекає апарати в майбутньому?
З наукових досліджень "Вояджеров" на першому місці - очікуваний перетин геліопаузи (кордону між міжзоряною і сонячною плазмою). Як відомо, сонячний вітер має швидкість близько 400 км/с. Де його динамічний натиск врівноважується міжзоряним магнітним полем - досі ніхто не знає, але передбачається, що геліопауза буде перетнута апаратами близько 2012 р. Комплекс по дослідженню плазми залишиться працездатним до 2015 р. Цілий ряд приладів вимкнуться назавжди, - це телевізійний і спектрофотометричний комплекси, - окрім ультрафіолетового спектрометру, який застосовуватиметься для дослідження зірок і галактик. Будуть продовжені плазмові дослідження і дослідження космічних променів. Скоротять і самі програми комп'ютерів. У їх пам'ять закладуть фіксовані програми, які для простоти викликатимуться просто по номеру. Адміністрація НАСА має намір скоротити штат наземної служби Вояджера з 200 до 40 чоловік.
Технічні можливості апарату такі. Енергії в радіоізотопних термоелектричних батареях вистачить для роботу апарату за мінімальною програмою приблизно до 2025 р., коли потужність впаде до 240 Вт. Паливо не буде проблемою, а корекції траєкторії в міжзоряній фазі польоту не передбачені. Повноцінне управління апаратом можна буде вести до 2020 р. і навіть пізніше. Проблемою може стати можлива втрата Сонця сонячним датчиком системи орієнтації, оскільки з великої відстані Сонце стає усе більш тьмяним. Тоді направлений радіопромінь піде мимо Землі і апарат для нас замовкне. Це може статися близько 2030 р. Якщо швидкість передачі понизити до 43 біт/с, прийом сигналів на Землі буде можливий до 2015 р. з антеною 34 м і не менше, ніж до 2030 р. з 70-метровою антеною. Інженерів непокоїть, що основна генераторна лампа свій ресурс вже виробила, передавач перейшов на резервну. Заміни для неї вже немає.
А далі... У 8571 р. апарат буде на відстані 0,42 світлового року від Сонця і в 4 світлових роках від Зірки Барнарда. У 20319 р. він пройде на мінімальній відстані 3,5 світлових роки від зірки Проксима Центавра. У 296036 р. "Вояджер-2" підійде до Сіріуса на відстань 4,3 світлових роки. А через мільйон років він перебуватиме на відстані 47,4 світлових роки від Сонця. Якщо ще перебуватиме...
За матеріалами сайтів www.astrogalaxy.ru , www.oko-planet.su , www.cybersecurity.ru
Всі дати в форматі GMT
2 час. Хітів сьогодні: 0
Права: смайли так, картинки так, шрифти так, голосування ні
аватари так, автозаміна посилань вкл, премодерація відкл, правка ні
На Землі в таких випадках все простіше. Бідні астронавти. Їм ще й сантехніками потрібно бути...
- учасник зараз на форумі