Відправлено: 21.02.09 09:51. Заголовок: Феномени - загадки природи

Куди камені рухаються?

У деяких місцях нашої планети, у тому числі і в Росії, відвіку знаходили величезні камни-валуни, які раптом знімалися з «насиджених місць» і починали самостійно рухатися.

Такий легендарний Синь-камінь під Переславлем-Залесським, шанований з язичества і до наших днів. Легенда свідчить, що в кінці XVII століття закопаний глибоко та ще придавлений земляним курганом Синь-камінь то безтурботно спав по півроку, то раптом вистрілював, як гарматне ядро.

Його топили в Плещєєвому озері, але через півстоліття він найнеймовірнішим чином повернувся на пагорб, де знаходиться і сьогодні, привертаючи до себе паломників і туристів.

У Тибеті ченці стародавнього Північного монастиря ось вже півтора тисячоліття складають життєпис так званого Каменя Будди. На валуні, за переказами, віддрукувалися його долоні. Важить ця святиня 1100 кілограмів. При цьому самостійно без чиєї-небудь допомоги піднімається на гору заввишки 2565 метрів і спускається з неї по спіралевидній траєкторії. Кожен підйом-спуск точно вкладається в 16 років.

Найвідоміше в світі житло бродячих каменів знаходиться в американському штаті Каліфорнії. Там і невеликі каменюки, і величезні валуни вагою по півтони здійснюють прогулянки по дну висохлого озера Рестрейк в національному заповіднику «Долина Смерті». Камені рухаються поволі, деколи зигзагоподібно, долаючи десятки метрів шляху і залишаючи добре видимі сліди на поверхні. Вони не котяться, не обертаються, а повзуть, немов хтось невидимий тягне їх за собою.

Переміщення цих непосид неодноразово намагалися візуально зафіксувати фахівці, але поки безрезультатно: людям ніяк не вдається знайти момент, коли валуни відправляються в «подорожі».

http://www.alltravels.com.ua/tag/fenomen/

 Відправлено: 03.05.09 11:48. Заголовок: Японці не знайшли на..

Японці не знайшли на Місяці слідів американців

Щось все-таки не так з американськими польотами на Місяць. Їх явно оточує якась до цих пір не розкрита таємниця. Її ознаки раз у раз спливають і не дають всьому без виключення людству повірити в диво міжпланетних пілотованих експедицій. А багато, до речі, взагалі сумніваються, що американці були на Місяці. І невпинно шукають тому підтвердження.

Новий привід задуматися дали недавно японці. Їх автоматичний зонд «Кагуя» сфотографував з невеликої висоти місця посадок місій «Аполлон-15» (1971 р.) і «Аполлон-17» (1972 р.). Там повинна була залишитися маса устаткування. У тому числі і «саморухомі» екіпажі, на яких астронавти каталися по поверхні нашого супутника. Але нічого такого не видно. Навіть натяку немає.

Хоча на знімку того місця, з якого стартував «Аполлон-15», помітна пляму пилу. І вона, за твердженнями НАСА, переконливо свідчить: пил цей підняли двигуни посадочного модуля, на якому астронавти відлетіли. Місяць весь в пилюці. У її основі - місцева порода реголіт. У ній віддрукувалися сліди черевиків. Цими слідами рясніють знімки, зроблені самими американцями. Є вони і довкола «Аполлона-17». Що наводить на думку, що пил був і там. Але його хмари, піднятої при старті, на японських знімках довкола «Аполлона-17» немає. Хоча сліди від черевиків є. Питання: чому в одному випадку пил збаламутили, а в іншому він залишився непотривоженим? Відповіді немає.

Безкомпромісні скептики упевнені, що американці взагалі на Місяць не висаджувалися. І вся зйомка - містифікація. Помірні вважають, що висаджувалися. Але не кожного разу, коли літали. Тому на Землі могли зробити деяку частину знімків. А йшли на обман, аби своїми успіхами збити з пантелику суперників - СРСР. І змусити їх відмовитися від своїх польотів на Місяць. Що, власне, удалося.

Не виключено, звичайно, що виявленим аномаліям все-таки є пояснення. Можливо, вони пов'язані з деякими дивацтвами в поведінці місячного пилу і впливом на нього електростатичних зарядів. Але серйозні учені чомусь не хочуть розтлумачити, в чому ж тут справа. А нестиковочки і викликають підозріння..

http://vlasti.net